Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Смоковича М.I.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі

судового засідання: Сидорович О.В.

за участю:

- ОСОБА_1,

- представника Носівської центральної районної лікарні - Загорєлік В.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Носівського районного суду Чернігівської області

від 08 червня 2006 року

та постанову апеляційного суду Чернігівської області

від 08 вересня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Носівської центральної районної лікарні,

за участю третьої особи - Управління МВС України в Чернігівській області,

про визнання недійсним акту медичного огляду,

встановила:

В січні 2006 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась з вказаним позовом до суду, в обгрунтування якого посилалась на те, що 22 вересня 2005 року за ініціативою заступника начальника Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області та співробітника УМВС України в Чернігівській області їй було проведено медичний огляд відносно стану алкогольного сп'яніння.

За результатами огляду було складено акт, який, на думку позивача, необхідно визнати недійсним, оскільки, його складено в довільній формі. Крім того, в акті відсутній підпис особи, відносно якої проводився огляд, а також немає інформації щодо її ознайомлення з цим актом.

В оскаржуваному документі вказано, що проводились проби Раппопорта та Шинкаренко-Мохова, однак це не відповідає дійсності. Також ОСОБА_1 ставить під сумнів результати аналізу крові на вміст алкоголю.

У зв'язку з наведеним позивач просить визнати недійсним акт медичного огляду №248/247 від 22 вересня 2005 року.

Носівський районний суд Чернігівської області постановою від 08 червня 2006 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Постановлено, що мотивами відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є відсутність підстав її звернення до суду.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування вимог позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що її огляд проводився з грубими порушеннями Iнструкції "Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я з використанням технічних засобів", затвердженої Наказами Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я та Міністерства юстиції України, зареєстрованої 07 березня 1995 року за №55/591 (z0055-95) , проте належної оцінки доказам, встановленим протягом розгляду справи, не надано.

Крім того, позивач вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо пропуску строку її звернення до суду з адміністративним позовом, а також висновки апеляційного суду про неможливість спростування спірного медичного акту, у зв'язку з відсутністю іншого медичного документу або інших доказів на користь ОСОБА_1, обов'язок надання яких покладено на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2005 році ОСОБА_1 обіймала посаду оперативного уповноваженого кримінальної міліції у справах неповнолітніх Носівського РВ УМВС України.

22 вересня 2005 року ОСОБА_1 знаходилась на своєму робочому місті, а приблизно о 13 годині 30 хвилин до її кабінету зайшли заступник начальника Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області Стратілат В.I. та співробітник УМВС України в Чернігівській області Стеченко О.М., які заявили про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, на що остання заперечила та запропонувала провести медичний огляд.

Так, позивач з зазначеними вище особами поїхала до Носівської центральної районної лікарні, де лікарем-наркологом ОСОБА_2 було проведено її огляд та складено акт, згідно висновків якого ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Також з вени позивача була взята кров на вміст алкоголю.

Носівський районний суд Чернігівської області постановою від 08 червня 2006 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову на підставі пропуску строку звернення до суду. Обгрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції посилався на Iнструкцію "Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я з використанням технічних засобів", відповідно до якої, особа, яка оглядалася, в десятиденний строк має право оскаржити висновок огляду до контрольної комісії медичного огляду або до суду.

Однак, як правильно визначено судом апеляційної інстанції такий висновок Носівського районного суду Чернігівської області є помилковим тому, що посилання суду на підзаконний нормативний акт, в даному випадку - Iнструкцію, не може бути визнано правовою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено звернення до суду з адміністративним позовом в межах одного року, якщо інше не встановлено законом.

Відмовляючи в задоволені позову апеляційний суд Чернігівської області постановою від 08 вересня 2006 року, посилаючись на ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , не врахував, що в ч. 4 цієї ж статті зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, покладаючи на позивача обов'язок доказування неправомірності дій відповідача та прийнятого ним акту судом не враховано, що даний спір виник з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, тому, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на Носівську центральну районну лікарню.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що фальсифікація документу, що тягне правові наслідки, може бути підтверджена також відповідними документами, які б свідчили про вчинення таких дій конкретними особами і до них вжиті відповідні заходи.

Проте позивач, обгрунтовуючи свій позов, потім - апеляційну і касаційну скарги, посилається на докази, які судами попередніх інстанцій не були прийняті до уваги, та, яким не була надана належна оцінка.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та не надано оцінки:

- на яких підставах відсутні підписи в Акті №/248/247 (а.с. 36), як лікаря, що проводив обстеження, так і особи, яка оглядалась,

- чи може вважатися Актом медичного обстеження на предмет алкогольного сп'яніння документ, який не містить підпису лікаря, печатки лікарні та не складений на її бланку,

- яким чином проводились проби Шинкаренка-Мохова, тоді, як відповідно довідки головного лікаря Носівського району №02-21/13 від 13 лютого 2006 року (а.с. 67), трубки Шинкаренка-Мохова в Носіївський ЦРЛ були відсутні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням принципів адміністративного судочинства, викладених у ст. ст. 7 - 11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , і є такими, що грунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні законодавства та на неповно з'ясованих обставинах у справі.

Оскільки касаційна інстанція не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2006 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2006 року - скасувати.

Справу №2а-3 за позовом ОСОБА_1 до Носівської центральної районної лікарні, за учас тю третьої особи - Управління МВС України в Чернігівській області, про визнання недійсним акту медичного огляду направити на новий розгляд до Носівського районного суду Чернігівської області.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.