Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.I.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р.

у справі № 7/227-3167

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПI №0002701702 від 21.10.2005 р., яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13145,20 грн., у т.ч. 8763,47 грн. основний платіж, 4381,73 грн. штрафні санкції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.12.2005 р. позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОПДI від 21.10.2005 р. №0002701702 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5242,64 грн. основного платежу та 2611,73 грн. штрафних санкцій з моменту його прийняття. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Сторони представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 04.04.2003 р. по 30.06.2005 р., за результатами якої складено акт №442/17-426/2758401615 від 18.10.2005 р.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13145,20 грн., у т.ч. 8763,47 грн. основний платіж, 4381,73 грн. штрафні санкції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю та за відсутністю яких вона може вважатися неналежно оформленою визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Суди попередніх інстанцій встановивши придбання позивачем у ТОВ "Західенерго" ЛТД, ТОВ "Ново-Ком" та ТОВ "Європейські технології" товарно-матеріальних цінностей, здійснення їх оплати та отримання податкових накладних, якими підтверджені суми податку, включені до складу податкового кредиту, дійшли вірного висновку про підставність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за даними господарськими операціями.

Щодо віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні ТОВ "Iнтеграл" за договором про надання маркетингових послуг, то позивачем не доведено, що вартість наданих послуг відноситься до складу валових витрат виробництва, як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а тому в цій частині є правильними висновки суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги, що обов'язковою умовою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України, не беруться до уваги, оскільки в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. - без замін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.