розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Донецького міського голови на постанову господарського суду Донецької області від 28 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року у справі за позовом Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецька до Донецького міського голови, виконавчого комітету Донецької міської ради, Донецької міської ради, треті особи: Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, Комерційне комунальне підприємство Донецької міської ради "Квіти Донецька" про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання дій протиправними, -

встановила:

У грудні 2006 року Державне комунальне підприємство зеленого будівництва м. Донецька звернулося до суду з позовом до Донецького міського голови, виконавчого комітету Донецької міської ради, Донецької міської ради, треті особи: Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, Комерційне комунальне підприємство Донецької міської ради "Квіти Донецька" про визнання протиправним та скасування розпорядження Донецького міського Голови від 14.03.2006 року №263 "Про передачу у господарське відання комунальному підприємству Донецької міської ради "Квіти Донецька" нерухомого майна", визнання дій по прийняттю зазначеного майна протиправними.

Позов вмотивовано тим, що вказане розпорядження прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України та порушує законні права та інтереси позивача.

Постановою господарського суду Донецької області від 28 березня 2007 року частково задоволено позовні вимоги.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Донецький міський голова просить скасувати зазначені судові рішення судів та постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Положенням ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що згідно із рішенням Донецької міської ради № 4/36 від 24.01.2003 року "Про розподіл повноважень з управління майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Донецька" міська рада вирішила передати міському голові певні повноваження з управління комунальною власністю міста, зокрема, передачу майна підприємствам, установам та організаціям, які належать до власності територіальної громада міста; видання розпоряджень про передачу в оренду будівель, споруд та нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності міста, не включених до програми приватизації.

Розпорядженням Донецького міського голови № 263 від 14.03.2006 року за результатами розгляду клопотання Комунального підприємства Донецької міської ради "Квіти Донецька" та керуючись пунктом 2 рішення міської ради № 4/36 від 24.01.2003 року "Про розподіл повноважень з управління майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Донецька" було визначено: передати в повне господарське відання Комунальному підприємству Донецької міської ради "Квіти Донецька" нерухоме майно загальною балансовою вартістю 113105,90 грн. згідно із додатком. А саме: будівлю клубу (рік вводу 1984), будівлю на Лівобережній (рік вводу 1973) та насосну станцію (рік вводу 1987).

Всі активи Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецьк перебувають у податковій заставі з 17.08.2000 року, передбаченого законодавством узгодження на передачу в повне господарське відання майна позивача іншим юридичним особам податковим органом надано не було. Звільнення будь-яких активів позивача з податкової застави не відбувалось через відсутність для цього підстав.

В Статуті Державного комунального підприємства зеленого будівництва м. Донецьк визначено, що майно підприємства є міською комунальною власністю та належить йому (підприємству) на праві повного господарського відання. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач є суб'єктом, який уповноважений власником, Статутом та законом здійснювати володіння, користування та розпорядження.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) встановлюється, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України (254к/96-ВР) органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України (2747-15) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції приходить до висновку про правильне вирішення справи судами. Суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Господарського кодексу України (436-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , дали вірну правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Донецького міського голови залишити без задоволення, постанову господарського суду Донецької області від 28 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року - залишити без змін.