розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року у справі №А39/172 за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" до Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Кривого Рогу, третя особа – відкрите акціонерне товариство "Лемкар" про визнання протиправною бездіяльності, -

В квітні 2006 року ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" звернувся в суд з позовом до ДВС у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, в якому просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача та стягнути з останнього 14672,10грн.

В уточнених позовних вимогах позивач також просив стягнути 5444,64грн. інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1465,20грн. Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі рішення господарського суду від 05.06.2002 р. стягнуто з ВАТ "Лемкар" на їхню користь спірну суму, згідно якого було відкрите виконавче провадження, яке було зупинене постановою від 19.08.2002 р.

__________________________________________________________________

Справа № К-38590/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

Рішенням господарського суду від 11.05.2004 р. було зобов’язано відповідача поновити виконавче провадження, однак, виконавче провадження не було поновлене.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 5 липня 2006 року позов задоволено частково, визнана протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Кривого Рогу щодо не виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2002 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 12.08.2002 р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Кривий Ріг винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області № 16/129 від 17.06.2002 р. про стягнення з ВАТ "Лемкар" 14828, 07 грн., з них: 14563,80 грн. основного боргу, 108,30 грн. індекс інфляції, решта судові витрати. Відповідачем 19.08.2002 р. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження у зв’язку з порушенням господарським судом Дніпропетровської області 28.04.2000 р. справи про банкрутство ВАТ "Лемкар". За скаргою позивача ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2004 р. зобов’язано працівників ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Кривий Ріг поновити виконавче провадження і вчинити дії по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області № 16/129 від 17.06.2002 р. про стягнення з ВАТ "Лемкар" 14828, 07 грн.. Постановою начальника Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м. Кривий Ріг відмовлено в задоволенні скарги позивача на дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження від 19.08.2002 р. з тих підстав, що від стягувача надійшла копія ухвали господарського суду від 11.05.2004 р., яка є копією документу, а не оригіналом і оригінал до ДВС не надходив.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність начальника Державної виконавчої служби щодо дій державного виконавця відносно не виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2002 р. та рішення суду від 19.08.2002 р., виходив з тих обставин, що бездіяльність державної виконавчої служби щодо невиконання рішення господарського суду відносно стягнення боргу являється протиправною, оскільки ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2004 р. про зобов’язання працівників ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Кривий Ріг поновити виконавче провадження була винесена за участю відповідача і останньому було відомо про вказане рішення суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції Дніпропетровський апеляційний господарський суд посилається на ту обставину, що на підставі рішення господарського суду від 05.06.2002 р. стягнуто з ВАТ Лемкар" на користь ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" 14536,80 грн. боргу з урахуванням інфляції та судових витрат за зобов’язання по оплаті боргу щодо поставленої продукції в 1998-1999 р.р. Оскільки ухвалою господарського суду від 28.04.2000 р. було відкрите провадження про банкрутство ВАТ Лемкар", то постанова відповідача щодо зупинення виконавчого провадження прийнята в межах його повноважень відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками апеляційного суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно обставин справи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2002 р., яким стягнуто з ВАТ "Лемкар" на користь ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" 14563,80 грн., згідно якого було відкрите виконавче провадження, набрало законної сили. Ухвала господарського суду від 11.05.2004 р. про зобов’язання працівників ВДВС поновити виконавче провадження про примусове виконання по стягненню спірної суми також набрала законної сили. Відповідно до ст. 255 КАС України вищенаведені рішення судів підлягають до обов’язкового виконання.

Безпідставні посилання апеляційного суду, що відповідно ухвали господарського суду від 28.04.2000 р. було відкрите провадження про банкрутство ВАТ Лемкар", тому позивач не вправі звертатися із вказаним позовом, оскільки зобов’язання по оплаті виникли у 1998-1999 р.р. Наведені доводи колегія суддів Вищого адміністративного суду України не приймає, оскільки рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2002 р. та ухвала господарського суду від 11.05.2004 р. про зобов’язання працівників ВДВС поновити виконавче провадження про примусове виконання по стягненню набрали законної сили після ухвали щодо відкриття провадження про банкрутство ВАТ Лемкар" і тому підлягають до виконання, а бездіяльність начальника Державної виконавчої служби щодо дій державного виконавця та самого державного виконавця по виконанню рішень судів являється протиправною.

Виходячи з вищенаведеного апеляційний суд прийшов до помилкових висновків про незаконність позовних вимог, які повинні розглядатися в межах провадження справи про банкрутство.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність протиправної бездіяльності Державної виконавчої служби щодо виконання наказу господарського суду, виданого на підставі рішення суду. Спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржується бездіяльність начальника ДВС щодо дій державного виконавця.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому воно підлягає залишенню в силі, а судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.