провадження у якій відкрито за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" (далі – ВАТ "Дніпрошина") на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року, -

У лютому 2006 року ВАТ "Дніпрошина" звернулося до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з позовною заявою про скасування рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2005 року № 13.5/23-р у справі № 26.1/2 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року, провадження у справі закрито, з посиланням на те, що даний спір необхідно розглядати у порядку господарського судочинства.

У поданій касаційній скарзі ВАТ "Дніпрошина", посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися для касаційного розгляду справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався положеннями статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до яких заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, а тому спір, що виник між сторонами, повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Втім, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Статтею 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів. Зокрема, пунктом 1 частини 1 зазначеної статті встановлено, що таким судам підвідомчі спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єктом владних повноважень, відповідно до пункту 7 частини 1 цієї статті, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України.

Розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення розслідувань або досліджень за такими заявами і справами, відповідно до статті 14 зазначеного Закону, покладається на адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції приймають рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

Розпорядження, рішення та вимоги територіального відділення Антимонопольного комітету України, згідно зі статтею 22 вказаного Закону, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 листопада 2005 року № 13.5/23-р у справі № 26.1/2, ВАТ "Дніпрошина" визнано суб’єктом господарювання, який протягом 2003-2005 років займав монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку послуг технічного водопостачання в межах магістральних трубопроводів технічної води, що знаходяться на його балансі, для споживачів його послуг, з часткою 100 %; визнано його дії щодо зобов’язання ТОВ ПК "Лідер", з яким укладено угоду про постачання технічної води, укласти договір на обслуговування магістральних водоводів, а також дії щодо припинення технічного водопостачання вказаному підприємству порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, у зв’язку з чим застосовано штраф у розмірі 17000 гривень та зобов’язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ВАТ "Дніпрошина" оскаржила його до суду.

Отже, дана справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки на вирішення суду заявлено спір, що виник між двома конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб’єкта, а інший - зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

Відповідно до пункту 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , вирішуються відповідним господарським судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин, ВАТ "Дніпрошина" правомірно звернулося в порядку адміністративного судочинства до господарського суду Дніпропетровської області з даним позовом.

Таким чином, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкового висновку щодо непоширення юрисдикції адміністративних судів на наявний у справі спір.

Суд же апеляційної інстанції залишив прийняте ним рішення без змін, підтвердивши помилковість його висновків.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняті судами, як першої, так і апеляційної інстанцій рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так як підставою для скасування судових рішень і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується, то у даному випадку внаслідок постановлення судами оскаржуваних ухвал провадження у справі закрито, а тому справа направляється до суду першої інстанції на новий розгляд, у зв’язку з чим касаційна скарга задовольняється частково.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" задовольнити частково.

Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.