провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Хронос" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, -

У червні 2006 року ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.04.06 № 0000352308/0, № 0010352308/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, позов задоволено. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 10.04.06 № 0000352308/0, № 0010352308/0.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року ДПІ в Оболонському районі м. Києва ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яким передбачено, що зміни до установчих документів юридичної особи (зміна назви, адреси (місця знаходження)) підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом, не вніс відповідних змін до статутних документів з приводу зміни місцезнаходження. Позивачем також не було подано заяву до ДПІ з проханням надсилати кореспонденцію та інші документи на адресу: м. Київ, вул. Грушевського, 10, офіс 205. В деклараціях, на підставі яких здійснювалась перевірка, адреса була зазначена, як м. Київ, вул. Тимошенко, 18.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ "Агропромислова компанія "Хронос" за червень 2004р., березень 2005р., квітень 2005 р., за результатами якої складено Акт № 284/23-8-30183340.

За результатами перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого в червні 2004р. завищено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ в розмірі 78244 грн. та встановлено заниження ПДВ в розмірі 6506 грн.; в березні 2005р. завищено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ в розмірі 275 грн.; в квітні 2005р. завищено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ в розмірі 649 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2006 р. № 0000352308/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004р. (18244,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування), у т.ч. 5332,00 грн. – не відшкодовано на момент перевірки, 72912 грн. – відшкодовано на момент перевірки, 36456 грн. штрафні санкції; за березень 2005р. 275,00 грн., за квітень 2005р. - 649,00 грн.; № 0010352308/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 9759 грн., у т.ч. основний платіж – 6506 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 3253 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що висновки, викладені в акті перевірки, не обґрунтовані та не відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Податкові накладні, виписані ПП "Плахин", ВАТ "Оптима Телеком", ПП "Павелко", ЗАТ "УПФ "Славутич" та ЗАТ "УМЗ" на користь позивача відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку – відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до органу податкової служби декларацію з податку на додану вартість за квітень 2005 року, відповідно до якої сума податкового кредиту складає 649 грн. На підтвердження суми податкового кредиту позивачем надано витяг з книги придбання товарів (робіт, послуг), з якої вбачається, що сума податкового кредиту за квітень 2005 року складається з сум податку на додану вартість сплачених ЗАТ "УПФ "Славутич" та ЗАТ "УМЗ" на підставі податкових накладних № 213 та № 651394, копії яких є в матеріалах справи.

Позивачем подано до органу податкової служби декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 року, відповідно до якої сума податкового кредиту складає 275 грн. На підтвердження суми податкового кредиту позивачем надано витяг з книги придбання товарів (робіт, послуг), з якої вбачається, що сума податкового кредиту за березень 2005 року складається з сум податку на додану вартість, сплачених ЗАТ "УМЗ" на підставі податкових накладних та розрахунків № № G

676184, G 412232160, копії яких є в матеріалах справи.

Позивачем подано до органу податкової служби декларацію з податку на додану вартість за червень 2004 року, відповідно до якої сума податкового кредиту складає 84750 грн. На підтвердження суми податкового кредиту позивачем надано витяг з книги придбання товарів (робіт, послуг), з якої вбачається, що сума податкового кредиту за червень 2004 року складається з сум податку на додану вартість сплачених ПП "Плахин", ВАТ "Оптима Телеком", ПП "Павелко" на підставі податкових накладних № № 5, 134583, 5, 4, копії яких є в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість за квітень 2004р., березень 2005р., червень 2004р. по отриманим від продавців податковим накладним позивач включив до складу податкового кредиту у відповідних періодах, що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту.

Таким чином, судами вірно встановлено, що сума податкового кредиту за квітень 2005р., березень 2005р., червень 2004р. повністю підтверджується податковими накладними, а висновки акту перевірки в цій частині, а також в частині завищення від’ємного значення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, є такими, що не відповідають матеріалам справи.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Твердження відповідача що позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не вніс відповідних змін до статутних документів з приводу зміни місцезнаходження, не може братися судом до уваги та бути обставиною, що доводить правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих в результаті перевірки достовірності бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної податк ової інспекції в Оболонському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 11 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року залишити без змін.