провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії прокуратури м. Ялти Автономної Республіки Крим, -

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просив встановити факт недостовірності інформації щодо відводу земельної ділянки, яка міститься в повідомленні прокуратури м. Ялти, привести зазначену інформацію у відповідність із даними БТІ і долучити її до матеріалів цивільної справи № 2-2490/03.

Він також просив зобов'язати прокуратуру м. Ялти вибачитись за допущену недостовірність інформації та притягти до кримінальної відповідальності за ст. 364 КК України осіб, які представили і розголосили вказану інформацію.

Справа неодноразово переглядалась судами щодо вирішення питання про прийняття скарги.

Останньою ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2005 року визнано неподаною та повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу того ж суду від 27 липня 2005 року про відмову у прийнятті його касаційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2005 року вказане судове рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначених ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і просить направити справу до суду першої інстанції для розгляду його скарги.

При цьому він посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року), встановлювались вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, відповідно до якої в апеляційній скарзі, апеляційному поданні прокурора повинно було зазначатись:

1) назва суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора;

2) особа, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку;

3) повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку;

4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження;

5) обґрунтування апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, якими спростовується рішення; нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік з використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції;

6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора.

Апеляційна скарга підписувалась особою, яка її подає, або її представником; апеляційне подання прокурора - прокурором, що його подав.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора слід було додавати їх копії з додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

Згідно ст. 294 ЦПК України до апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, оформлених з порушенням вимог, встановлених статтею 293 цього Кодексу, а також апеляційної скарги, не оплаченої державним митом, застосовувались правила статті 139 цього Кодексу.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 293 ЦПК України (в редакції 1963 року), оскільки в ній не було вказано повної і точної назви інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштового індексу, номеру засобів зв'язку, перелік використаних судом доказів, апеляційну скаргу подано в одному примірнику.

В зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, її у відповідності із вимогами ст.ст. 139, 293, 294 ЦПК України (в редакції 1963 року) було визнано неподаною та повернуто.

З таким висновком місцевого суду обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.