провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокурора Івано-Франківської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що 18 жовтня 2005 року він подав прокурору Івано-Франківської області заяву, в якій просив порушити кримінальну справу відносно судді апеляційного суду Івано-Франківської області, однак відповідач всупереч вимог ст. 97 КПК України цю заяву не розглянув і про прийняте рішення не повідомив.

Посилаючись на наведене, просив визнати неправомірною бездіяльність прокурора Івано-Франківської області та зобов'язати відповідача розглянути його заяву відповідно до вимог глави 8 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) .

Постановою Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 19 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 18 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Івано-Франківської області із заявою, в якій просив порушити кримінальну справу за ст.ст. 165, 166, 172 КК України відносно судді апеляційного суду Івано-Франківської області

За наслідками розгляду цієї заяви прокуратура Івано-Франківської області 10 листопада 2005 року надіслала позивачу письмову відповідь, в якій повідомила, що підстав для прокурорського реагування по суті поставлених ОСОБА_1 питань не вбачається.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, правильно виходив з того, що відповідачем, як органом, уповноваженим розглядати заяви і скарги громадян, а також здійснювати передбачені законодавством заходи реагування, у відповідності із вимогами Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) розглянуто заяву позивача та надано йому належну відповідь.

З таким висновком місцевого суду обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.