за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Центру усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України про визнання рішення нечинним, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_6 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 серпня 2006 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України та його директора Чернишової Є.Р. про визнання незаконним рішення про відмову у взятті на облік кандидатом в усиновлювачі.

Вимоги обґрунтовували тим, що 25 квітня 2005 року листом №488 директор Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України незаконно відмовила позивачам у постановленні їх на облік кандидатами в усиновлювачі з підстав неналежності документів, необхідних для постановки на цей облік, а саме закінчення терміну дії копії свідоцтва про шлюб від 14 жовтня 2004 року. Вважає, що на момент отримання всіх документів, необхідних для постановки на облік, та їх розгляду відповідачем у строк, передбачений пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновленні, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення", дія зазначених документів не закінчилася.

Просили суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 1 серпня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі представник відповідачів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Центр усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України ліквідовано відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 року №367 "Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини" (367-2006-п) та утворено у складі Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини як урядовий орган державного управління.

Зазначених обставин не врахував під час розгляду справи суд апеляційної інстанції та в порушення вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України не провів заміну відповідача правонаступником.

Крім того, з матеріалів справи видно, що позивачі подали до суду апеляційної інстанції заяву про відкликання доручення на представництво їх інтересів ОСОБА_4, оскільки вони її не наділяли повноваженнями щодо вирішення питань з усиновлення в судовому порядку, та про припинення судової процедури в справі.

Відмовляючи у задоволенні цієї заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в ній позивачі не зазначили про відмову від позовної заяви, а лише про припинення судової процедури, та з того, що вони не повідомили довірителя про відкликання доручення на їх представництво.

За правилами адміністративного судочинства з ініціативи позивачів припинення процедури судового розгляду може бути в таких випадках: залишення позовної заяви без розгляду у разі відкликання її позивачем (п. 5 ч.1 ст. 155 КАС України), закриття провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом та якщо сторони досягли примирення (п.п. 2, 3 ч.1 ст. 157 КАС України), відмови від апеляційної чи касаційної скарги (ст.ст. 193, 218 КАС України).

Отже, суду апеляційної інстанції з метою вирішення вказаної заяви необхідно було уточнити її мотиви та вимоги позивачів. Однак суд апеляційної інстанції цього не зробив, тому передчасно відмовив у задоволенні цієї заяви, від правильного вирішення якої залежить подальше провадження у справі.

За таких порушень норм процесуального права ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_3 та Центру усиновлення дітей при Міністерстві освіти та науки України задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 серпня 2006 року по цій скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.