Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

при секретарі Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірмова торгівля" Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібзавод №1"

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2004р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р.

у справі № 5/1013-19/127

за позовом Дочірнього підприємства "Фірмова торгівля" Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібзавод №1"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Львівський хлібзавод № 1"

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Судові рішення мотивовані тим, що ДП "Фірмова торгівля" ВАТ Львівський хлібзавод № 1" у порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занизило валові доходи на суму 96816,24 грн., що зумовило заниження податку на прибуток на суму 29200,00 грн., оскільки не було включено до складу валових доходів безоплатно надані товари.

Дочірнє підприємство "Фірмова торгівля" Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібзавод №1" подало касаційну скаргу, якою, з урахуванням доповнень та змін до неї, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 03.11.2003 р. № 000302600/0/22120. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. Вважає, що суди помилково ототожнили надання торговельних знижок з безоплатним наданням товару та не спростували доводів позивача, викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі. Суди допустили неповне з’ясування обставин у справі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового зобов’язання ДП "Фірмова торгівля" ВАТ "Львівський хлібзавод № 1" за період з 01.04.2002 р. по 30.06.2003 р. складено акт № 63/26-0/5498/31804759 від 29.10.2003 р. на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 000302600/0/22120 від 03.11.2003 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 35300,00 грн., в т.ч. 29200,00 грн. основного платежу та 6100,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позиція податкового органу полягає в тому, що ДП "Фірмова торгівля" отримало від ВАТ "Львівський хлібзавод № 1" за період з 01.04.2002р. по 30.06.2002 р. торговельні знижки на загальну суму 96816,24грн., однак цю суму у бухгалтерському та податковому обліку не відобразило, хоча з актів звірок розрахунків встановлено, що на суми знижок зменшено заборгованість дочірнього підприємства перед акціонерним товариством за хліб та хлібобулочні вироби. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що дочірнє підприємство отримало безоплатно надані товари в сумі 96816,24 грн., проте, у порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), занизило валовий дохід у вказаному розмірі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у новій редакції, викладеній Законом України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (283/97-ВР) з подальшими змінами та доповненнями), безоплатно надані товари - товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Таким чином, основною ознакою для віднесення товарів до безоплатно наданих є їх надання без грошової або іншої компенсації та без зобов’язання їх повернути. При цьому, така операція може бути здійснена як на підставі будь-якого договору з умовою відсутності грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, так і без укладення таких угод.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "Фірмова торгівля" ВАТ "Львівський хлібзавод № 1" (покупець) та ВАТ "Львівський хлібзавод №1" (постачальник) укладено договір № 240/95-юр від 01.04.2002 р. на поставку хліба та хлібобулочних виробів, за умовою якого покупець зобов’язався оплачувати відпущені постачальником товари згідно накладних.

Наказами по ВАТ "Львівський хлібокомбінат № 1" з метою збільшення реалізації продукції встановлені торговельні знижки на хлібобулочні та кондитерські вироби, які нараховуються по підсумках реалізації за місяць.

За період з 01.04.2002 р. по 30.06.2003 р. ДП "Фірмова торгівля" ВАТ "Львівський хлібзавод № 1" отримало торговельні знижки від ВАТ "Львівський хлібзавод № 1" на загальну суму 96816,24 грн. та в результаті зменшило свою заборгованість на цю ж суму перед відкритим акціонерним товариством, що відображено в актах звірок взаєморозрахунків між підприємствами.

Ціни в накладних не скориговані, тобто є повними без урахування наданих торговельних знижок, однак знижки у бухгалтерському та податковому обліку не відображені.

Проведена між позивачем та постачальником товарів операція з продажу товару з наданням торговельних знижок підпадає під визначення безоплатної передачі товарів на ту вартість, яка дорівнює сумі таких знижок, оскільки у даному випадку відбулася передача позивачеві товарів на підставі накладних, де була визначена повна їх вартість, і така передача не передбачала отримання компенсації їх вартості у будь-який спосіб в силу встановлених наказами постачальника умов щодо торговельних знижок. ' span style='mso-spacerun:yes''

У розрізі наведеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи дочірнього підприємства, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності правових підстав для кваліфікації господарської операції з придбання товарів з отриманням торговельної знижки як безоплатну передачу товарів.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що дочірнім підприємством фактично було отримано безоплатні товари загальною вартістю 96816,24 грн., яка, в силу вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", належить до доходів з інших джерел, котрі включаються до валового доходу платника податку, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

З огляду на викладене, висновки судів щодо заниження позивачем валового доху на суму 96816,24 грн. та, відповідно, податку на прибуток у розмірі 29200,00 грн. є такими, що узгоджуються з обставинами у справі та ґрунтуються на приписах законодавства, у зв’язку з чим не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги та судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 22 1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірмова торгівля" Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібзавод №1" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2004р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 р. у справі № 5/1013-19/127 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.