провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1- представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міського суду від 06 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 грудня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення й дії Тернопільської міської ради та на дії Тернопільського міського голови, -

В червні 2003 року депутати Тернопільської міської ради ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися до суду із вказаною скаргою, в якій вказували, що 27.02.2003 року шостою сесією четвертого скликання Тернопільської міської ради прийнято незаконне рішення про доповнення пункту 3.15 Регламенту Тернопільської міської ради таким змістом "слово для виступу запрошеним та депутатам інших рад надається з дозволу ради".

В обґрунтування скарги вказували, що незаконність такого рішення полягає у порушенні рівноправності депутатів усіх рівнів.

Крім цього, ОСОБА_3. оскаржила дії Тернопільського міського голови, який не включив у порядок денний чергової сесії Тернопільської міської ради її депутатські запити від 26.05.2003 року та від 29.05.2003 року .

Просили скасувати п.2 рішення Тернопільської міської ради №4/6/1 від 27.02.2003 року про доповнення пункту 3.15 Регламенту Тернопільської міської ради від 18.04.2002 року та зобов'язати міського голову м. Тернополя внести, а сесію міської ради прийняти і розглянути депутатські запити депутата Тернопільської міської ради ОСОБА_3.

Рішенням Тернопільського міського суду від 06 жовтня 2003 року скаргу ОСОБА_2., ОСОБА_3. було задоволено частково та зобов'язано Тернопільську міську раду включити до порядку денного наступного пленарного засідання сесії ради нерозглянутий депутатський запит №5 від 26.05.03. В частині скарги про скасування п.2 рішення Тернопільської міської ради від 27.02.03 №4/6/1 відмовлено у зв'язку з пропуском терміну звернення до суду. В решті скарги відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 грудня 2003 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення скарги скасовано та в цій частині закрито провадження по справі. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, представник скаржників ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення Конституції України (254к/96-ВР) , норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу апеляційного суду скасувати повністю, а рішення міського суду в частині відмови у задоволенні скарги скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.

Листом Верховного Суду України від 29.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та закриваючи в цій частині провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що звернувшись до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року, чинній на момент розгляду справи) заявники не врахували положень ст. - 248-1 ЦПК України 1963 року, згідно з якою громадянин має право звернутись до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.

Оскільки суб'єктами оскарження були порушені права заявників, як депутатів місцевих рад, і з питань, що відносяться до внутріорганізаційної діяльності ради, а не права чи свободи особи у сфері управлінської діяльності, то апеляційним судом було зроблено висновок, що подана скарга не підлягає розглядові в судах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із зазначеними висновками суду, оскільки такі узгоджуються з роз'ясненнями, наданими в п.9 постанови Верховного Суду України №13 (v0013700-97) від 03.12.1997 року "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" де зазначено, що суди мають виходити з того, що при розгляді справ за правилами

Гл. 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) , законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.

Згідно ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" порядок скликання сесії ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Зазначеним Законом та Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) визначено права та обов'язки депутатів місцевих рад, в тому числі встановлено порядок внесення і розгляду депутатських запитань та запитів.

З урахуванням викладених фактів, судом апеляційної інстанції було зроблено обґрунтований висновок про те, що скарга не може вирішуватись за правилами Глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року та скасовано рішення місцевого суду в частині задоволення скарги із закриттям в цій частині провадження по справі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що судове рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міського суду від 06 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 грудня 2003 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.