Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 р.

у справі № 7/181-2561

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0004652303/041154 від 30.06.2005 р. Тернопільської ОДПІ про застосування фінансових санкцій у розмірі 10435,95 грн. з моменту його прийняття.

Судове рішення мотивовано тим, що акт документальної перевірки №19183811/23-03 від 18.06.2005 р., на підставі якого прийнято рішення, не може бути належним доказом щодо встановлених податковою інспекцією порушень, оскільки позивачеві переданий акт перевірки № 006451, який не відповідає вищевказаному номеру, що є порушенням абз. 3 ч. 1 розділу 2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 (z1023-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311 (z1023-02) . Акт перевірки № 19183811/23-03 не відповідає вимогам п. 1.7, п. 2 ч. 2 Порядку та п. 13 "Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. № 110 (z0268-01) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459 (z0268-01) . Податковою інспекцією не підтверджено підстави проведення перевірки із врахуванням Указу Президента "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", а також неправомірно визначено у рішенні застосування штрафних санкцій, як податкового зобов’язання. Невідповідність готівки виникла не в результаті порушення ведення розрахункових операцій (прийняття та видача покупцю готівкових коштів), а була зумовлена невнесенням у звіт 17.06.2005 р. у зв’язку із відключенням електричної енергії і за таке порушення Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (265/95-ВР) відповідальність не передбачена.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2006р. рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 30.06.2005 р. № 0004652303/041154 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій податковим зобов’язанням. В решті позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі в денному звіті мав місце, а тому, до позивача правильно застосовані штрафні санкції на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР ( Законом України від 01.06.2000 р. № 1776-III (1776-14) Закон викладено в новій редакції), однак податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення штрафних санкцій податковим зобов’язанням, оскільки на нього не розповсюджуються вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

ТОВ "Аскор-Україна" подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Наголошує на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі неіснуючого акта документальної перевірки №19183811/23-03 від 18.06.2005 р., що є грубим порушенням "Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" та "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями та іншими відокремленими підрозділами". Невідповідність готівки виникла не в результаті порушення розрахункових операцій, а в результаті невнесення у звіт інформації про операцію "службова видача" коштів для потреб товариства 17.06.2005 р. у зв’язку з відключенням електроенергії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції було достовірно встановлено, що за результатами проведеної державною податковою інспекцією перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у належному позивачеві магазині "Гетьман" 18.06.2005 р. складено акт б/н, яким зафіксована невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (958,00 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (3045,19грн.), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0004652303/041154 про визначення позивачеві податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на суму 10435,95 грн. у відповідності до вимог ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно із якою у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

За наявності підстав, зазначених у ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" висновок суду апеляційної інстанції про правомірність застосування до позивача штрафу є таким, що ґрунтується на приписах законодавства.

Посилання ТОВ "Аскор-Україна" на ту обставину, що 17.06.2005 р. було відключено електроенергію, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості провести операцію через реєстратор розрахункових операцій "службова видача" щодо коштів, які були вилучені для проведення поточних необхідних платежів, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що відключення електроенергії відбулося 17.06.2005 р. з 15.30 до 16.00, а перевірка розпочата 18.06.2005 р. о 15.40 год.

Суд касаційної інстанції зазначає, що неоднакове посилання на номери акту перевірки у оригіналі і його копії, у даному випадку не може бути підставою для висновку про відсутність у такого акту сили доказу, який би свідчив про зафіксоване порушення при перевірці. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копіях акту перевірки від 18.06.2006 р. суперечності між ними тільки у номері, а зміст ідентичний, що свідчить про допущені податковим органом технічні неточності при присвоєнні номеру акту, які не можуть бути підставою для висновку про неправомірність притягнення суб’єкта підприємницької діяльності до відповідальності за допущене порушення вимог законодавства.

За таких обставин, вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.