розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство" на постанову господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2006р. у справі за позовом КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство" до УПФУ в Гадяцькому районі про визнання вимоги недійсною, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2005р. колективне підприємство "Гадяцьке пасічницьке підприємство" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 19.11.2004р. зі сплати страхових внесків на суму 13 688 грн. 96 коп., посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником, зокрема, таких податків і зборів (обов'язкових платежів), як податок на прибуток підприємства, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство".

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями. КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 19.11.2004р. УПФУ була здійснена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство", за результатами якої було складено акт № 170 від 19.11.2004р., в якому були зафіксовані виявлені порушення чинного законодавства, після чого відповідачем була виставлена вимога про сплату боргу - недоїмки в сумі 13 688 грн. 96 коп. та фінансових санкцій в сумі 4 330 грн. 13 коп.

КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство" є суб'єктом малого підприємництва із правом сплати єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом № 48 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою від 22.12.2003р.

Преамбула Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ( далі по тексту - Закон № 1058-IУ (1058-15) , розробленого відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно ст. 1 Закону № 1058-IУ (1058-15) , страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону № 1058-IУ (1058-15) поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону № 1058-IУ (1058-15) ).

Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IУ (1058-15) є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону № 1058-IУ (1058-15) передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IУ (1058-15) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-IУ (1058-15) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону № 1058-IV (1058-15) передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IУ (1058-15) страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Стаття 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , передбачає, що для платників збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону встановлюються ставка збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування.

Указ Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 (746/99) передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до Державного бюджету України - 20 відсотків;

- до місцевого бюджету - 23 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов'язані зі сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Таким чином, судом було зроблено вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство" про визнання недійсної вимога про сплату боргу від 19.11.2004 р. на суму 13688,96 грн.

Отже, приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає, що постанова у справі № 17/89 прийнята при належному з'ясування обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу КП "Гадяцьке пасічницьке підприємство" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2006р. - без змін.