розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ПП "Юридична контора " Максим-Теко" на постанову господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП "Юридична контора "Максим-Теко" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства юридична контора "Максим-Теко" в дохід державного бюджету України несплачених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 895 грн. 45 коп. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р.

Постановою господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. задоволені позовні вимоги.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПП "Юридична контора "Максим-Теко" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , в редакції від 05.07.01 №2606 - III (2606-14) далі за текстом - Закон), для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314 (314-95-п) , підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 №1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п. 2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (1767-2001-п) , підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затверджується наказом Міністерства праці України за поданням Фонду та оджується з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3.3 Iнструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 (z0287-95) за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (z0287-95) (далі за текстом - Iнструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом .підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно 12.

З наявного в матеріалах даної справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПI (Поштова-річна) за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу падає - 22 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 85,7 тис. грн.; на підприємстві відповідача не працевлаштовано у 2005 році жодного інваліда; середня робітна плата штатного працівника - 3895 грн. 45 коп.

Як вбачається з розрахунку позивача на підприємстві відповідача практично у 2005 році не був працевлаштований жодний інвалід, а необхідно було працевлаштувати у 2005 році 1 інваліда, і оскільки на підприємстві не була забезпечена належна кількість робочих місць для інвалідів, підприємство-відповідач мало перерахувати до Державного бюджету України штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 ріці у сумі 3895 грн. 45 коп.

Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою гаті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в станові, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (1767-2001-п) (далі за текстом - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів / 2005 році у розмірі 3895 грн. 45 коп.

Суд правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 №875-ХII (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підриємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у то професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм юності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним Законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 03.05.95 №314 (314-95-п) , підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць і інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в тому числі з довідки Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради 19/1648 від 07.08.06, довідки Луганського міського центру зайнятості №1/07-2373 31.05.06, визначеними вище органами у 2005 році не було направлено на підриємство відповідача для працевлаштування жодного інваліда. Безпосередньо інваліди не звертались до відповідача для працевлаштування та їм не було відмовлено у працевлаштуванні.

У 2005 році вказані вище органи не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості, не зазначаючи вакантні посади.

Таким чином, відповідачем фактично не здійснено всіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Крім того, п.п. 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.05.95 №314 (314-95-п) (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця і інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними )вами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена Законом.

Відповідно до ст. 4.Закону України "Про охорону праці" (2694-12) державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим там з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Матеріали даної справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачених чинним Законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2005 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, не вносились в колективний договір, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, позивачем доведено зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 3895 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами ( об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 (1767-2001-п) , суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) встановлено, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення.

З викладених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи випливає наступне: оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2005 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що факт порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 14.03.06 (дата реєстрації надання звіту форми 10-ПI за 2005 рік до Фонду), позовна заява була подана позивачем до суду першої інстанції 11.08.06.

З вищевикладеного вбачається, що строк, визначений ст. 250 Господарського Кодексу України (436-15) , для стягнення з відповідача несплачених штрафних санкцій за зайняті інвалідами робочі місця у 2005 році позивачем не пропущений.

За таких обставин, господарський суд Луганської області обгрунтовано та на законних підставах позов позивача задовольнив.

Відповідно до ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ПП "Юридична контора "Максим-Теко" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р.- без змін.