розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2006 року у справі за її позовом до ПП "Паритет", управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПП "Паритет", управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів. Просила стягнути на її користь з ПП "Паритет" невиплачені кошти за період з 01.10.2002 року по 31.07.2005 року, передбачені статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в сумі 14254 грн., зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області прийняти для перерахування на рахунок ПП "Паритет" платіжні документи на виплату їй доплати до заробітної плати в сумі 14254 грн., мотивуючи тим, що вона працювала у ПП "Паритет" і є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. За період роботи їй виплачувались компенсація та доплати, що встановлені в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року (836-96-п) , що призвело до порушення її прав.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 30 листопада 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Паритет" на користь ОСОБА_1доплату до заробітної плати за період з 01.10.2002 року по 26.07.2005 року в сумі 14133 грн. 90 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів та податків. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області прийняти для перерахування на рахунок ПП "Паритет" платіжні документи на виплату ОСОБА_1 доплати до заробітної плати за період з 01.10.2002 року по 26.07.2005 року в сумі 14133 грн. 90 коп., з нарахованими на вказану суму обов'язковими платежами та податками. В стягненні решти суми відмовлено.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2006 року скасовано рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 листопада 2005 року та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2006 року та залишити в силі рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 листопада 2005 року.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі при нарахуванні та виплаті позивачу доплат і компенсацій діяли відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836 (836-96-п) .

Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, працювала в м. Овручі у ПП "Паритет" до 26.07.2005 року.

Суд правильно послався на статтю 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , відповідно до якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначеною вище постановою №836 (836-96-п) всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри таких компенсацій.

Судом вірно зроблено висновок, що оскільки підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, то застосування зазначеної постанови неможливе.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Цим Законом Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є постанова Кабінету Міністрів України №987 від 20.06.2000 року (987-2000-п) "Про затвердження "Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Оскільки ні Верховна рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягають саме статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постанова Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 (836-96-п) року.

Зазначені положення законодавства були враховані судом першої інстанції, який повно встановив всі фактичні обставини справи та прийняв обгрунтоване рішення про задоволення позову, вірно зазначив, що відповідно до пунктів 20,26,27 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року №987 (987-2000-п) , який діяв на час виникнення заборгованості, виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , провадиться працюючим громадянам - підприємствами, установами, організаціями, в яких громадяни працюють. Підприємства, установи та організації, зазначені у пунктах 20,23,24 цього Порядку, виплату компенсацій і допомоги здійснюють за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх за рахунок коштів Фонду. На загальну суму витрат організації виписують платіжне доручення для перерахування коштів на їх рахунок.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі як таке, що грунтується на чинному законодавстві, та скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2006 року у справі за її позовом до ПП "Паритет", управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів скасувати.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1до ПП "Паритет", управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів залишити в силі.