Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків з вимогами визнати дії посадових осіб неправомірними, визнати недійсною та скасувати першу податкову вимогу № 1/19 від 03.07.2008 р., звільнити активи АКБ "Київ"з-під податкової застави та виключити відповідні записи про неї з державних реєстрів та відшкодувати судові витрати.

30.01.2009 р. представник позивача уточнив позовні вимоги з урахуванням яких просить суд:

визнати дії відповідача щодо порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266 (z0595-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786 (z0595-01) , неправомірними,

визнати недійсною та скасувати першу податкову вимогу № 1/19 від 03.07.2008 р.

Позивач підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки відповідачем порушено процедуру апеляційного узгодження податкового зобов’язання в адміністративному порядку.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані дії та рішення вчинені та прийняті у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , Законом України "Про порядок погашення зобов’язання перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 00000684320/0 від 07.02.2008 р. відповідно до п. "б"підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону № 2181 за порушення п. 6.3. розділу VI Положення про збір на право використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 р. № 149/3240 (ra0149023-06) Акціонерному комерційному банку "Київ"визначено суму податкового зобов’язання за платежем збір за право на використання символіки міста Києва у розмірі 496274,58 грн., з яких 330849,72 грн. –основний платіж, 165424,86 грн. –штрафні санкції. Зазначене податкове повідомлення-рішення вручено адресатові 11.02.2008 р.

Податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000694320/0 від 07.02.2008 р. відповідно до п. "а" підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону № 2181 за порушення граничного строку гадання податкових зі збору за право використання символіки міста Києва за ІІІ, IV квартали 2006 р. та І, ІІ квартали 2007 р. та за порушення п. 6.2. розділу VI Положення про збір на право використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 р. № 149/3240 (ra0149023-06) , Акціонерному комерційному банку "Київ"визначено суму штрафних санкцій за платежем збір за право на використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення вручено адресатові 11.02.2008 р.

За результатом адміністративного оскарження зазначені вище рішення рішенням відповідача від 09.04.2008 р. залишені без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 00000684320/1 від 10.04.2008 р. відповідно до п. "б"підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону № 2181 за порушення п. 6.3. розділу VI Положення про збір на право використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 р. № 149/3240 (ra0149023-06) Акціонерному комерційному банку "Київ"визначено суму податкового зобов’язання за платежем збір за право на використання символіки міста Києва у розмірі 496274,58 грн., з яких 330849,72 грн. –основний платіж, 165424,86 грн. –штрафні санкції. Зазначене податкове повідомлення-рішення вручено адресатові 14.04.2008 р.

Податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000694320/1 від 10.04.2008 р. відповідно до п. "а" підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону № 2181 за порушення граничного строку гадання податкових зі збору за право використання символіки міста Києва за ІІІ, IV квартали 2006 р. та І, ІІ квартали 2007 р. та за порушення п. 6.2. розділу VI Положення про збір на право використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 р. № 149/3240 (ra0149023-06) , Акціонерному комерційному банку "Київ"визначено суму штрафних санкцій за платежем збір за право на використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення вручено адресатові 14.04.2008 р.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в місті Києві. повторна апеляційна скарга на зазначені рішення надійшла до Державної податкової адміністрації у місті Києві 25.04.2008 р., про що свідчить реєстраційна відмітка.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві про залишення повторної скарги без розгляду № 2579/10/25-214 від 19.06.2008 р. залишено без розгляду відповідну скаргу АКБ "Київ", в зв’язку з пропущенням останнім десятиденного строку для адміністративного оскарження рішень. Зазначене рішення про залишення повторної скарги без розгляду вручено адресатові 26.06.2008 р.

Позивач, не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження, звернувся із адміністративним позовом № 5-06/2298/1 від 03.07.2008 р. до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами визнати недійсними податкові повідомлення-рішення податків № 00000684320/0 від 07.02.2008 р., № 0000694320/0 від 07.02.2008 р., № 00000684320/1 від 10.04.2008 р., № 0000694320/1 від 10.04.2008 р. Позовна заява вручена адресатові 07.07.2008 р., про що свідчить підпис на поштовому повідомленні. Разом з цим, позивач листом № 05-06/2298/2 від 03.07.2008 р. повідомлено відповідача про оскарження вказаних вище рішень в судовому порядку. Лист № 05-06/2298/2 від 03.07.2008 р. направлено адресатові 04.07.2008 р., про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції та поштовий касовий чек.

Враховуючи результати адміністративного оскарження, Спеціалізованою державною податковою інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків виставлено першу податкову вимогу № 1/19 від 03.07.2008 р. про сплату збору на право використання місцевої символіки у розмірі 496954,58 грн., яка вручена адресатові 09.07.2008 р.

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Закон України "Про систему оподаткування"від 25 червня 1991 року № 1251-XII (1251-12) визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків зобов’язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про систему оподаткування"платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право, зокрема, оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21 грудня 2000 року № 2181-III (2181-14) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2181 апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Пунктом 5.2.1. Закону № 2181 (2181-14) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пункту 5.2.2. Закону № 2181 (2181-14) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

пп.5.2.3. Закону № 2181 (2181-14) встановлено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Процедура адміністративного оскарження закінчується (пункт 5.2.4. Закону № 2181 (2181-14) ):

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до 5.3.1. Закону № 2181 (2181-14) У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

П. 5.3.2. Закону № 2181 (2181-14) встановлено, що у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 6.1. Закону № 2181 (2181-14) визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п. 6.2.1. Закону № 2181 (2181-14) У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266 (z0595-01) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786 (z0595-01) , розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі - Порядок № 266 ).

Відповідно до Порядку № 266 (z0595-01) органи державної податкової служби України направляють платникам податків податкові вимоги.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом (2181-14) терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження).

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом (якщо такий платник податків у встановлені Законом (2181-14) терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження) у день прийняття відповідної постанови апеляційним господарським судом.

Апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені Законом (2181-14) за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Перша податкова вимога формується структурним підрозділом стягнення податкового боргу податкового органу не пізніше п'ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (отримання відповідного подання від іншого контролюючого органу) за формою згідно з додатком 1 (для платників податків - юридичних осіб) або за формою згідно з додатком 2 (для платників податків - фізичних осіб).

Структурний підрозділ стягнення податкового боргу веде реєстри виданих податкових вимог в електронному вигляді щодо окремих платників податків.

Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу в день отримання податкової вимоги від структурного підрозділу стягнення податкового боргу, надсилає (вручає) податкову вимогу платнику податків, при цьому корінець податкової вимоги залишається в податковому органі.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, оскаржувана перша податкова вимога прийнята в межах повноважень та в порядку і спосіб, встановлені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , Законом № 2181 (2181-14) , так як податкове зобов’язання позивача пройшло процедуру апеляційного узгодження в адміністративному порядку, та не було погашено самостійно платником податків у встановлений законом строк. По-друге, вимоги про визнання неправомірними дії по направленню визначених рішень в межах процедури визначення податкового зобов’язання та апеляційного узгодження такого зобов’язання не підлягають задоволенню, так як вчинені в установленому Законом № 2181 (2181-14) та Порядком № 266 (z0595-01) спосіб та порядку.

Щодо вимог про оскарження дій по направленню податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, суд вважає необхідним зазначити на їх безпідставності та необґрунтованості. Адже, податкові повідомлення-рішення від 10.04.2008 р. позивачем отримані 14.04.2008 р., про що свідчить підпис повноважної особи позивача на поштовому повідомленні про вручення. Отримання вказаних рішень позивачем не оспорюється. Разом з тим, із повторною скаргою до Державної податкової адміністрації у місті Києві позивач звернувся лише 25.04.2008 р., про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці скарги. Враховуючи вказані обставини рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 19.06.2008 р. повторну скаргу залишено без розгляду.

За результатом розгляду справи суд встановив, що позивачем пропущено встановлений Законом № 2181 (2181-14) десятиденний строк для оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 10.04.2008 р. Адже позивачем отримано відповідні рішення 14.04.2008 р., тобто останнім днем для подання відповідної повторної скарги до органу державної податкової служби вищого рівня був 24.04.2008 р.

Щодо оскарження дій про формування та направлення податковою службою першої податкової вимоги суд вважає необхідним зазначити, що рішення Державної податкової адміністрації в місті Києві від 19.06.2008 р. про залишення без розгляду повторної скарги вручено позивачеві 26.06.2008 р., про що свідчить відповідна реєстраційна відмітка. Тобто, закінчилась процедура адміністративного оскарження. Разом з тим, перша податкова вимога сформована 03.07.2008 р. Разом з тим, представниками сторін не надано жодних доказів щодо наявності у відповідача відомостей про початок оскарження в судовому порядку рішень про визначення податкового зобов’язання з відповідного збору від період з 26.06.2008 р. по 03.07.2008 р., які б були підставою вважати податкове зобов’язання неузгодженим.

При цьому, суд не приймає до уваги, як підставу для задоволення позовних вимог, твердження позивача про те, що 03.07.2008 р. позивачем була складена позовна заява про оскарження таких рішень, про що повідомлено відповідача листом від 03.07.2008 р., оскільки останні, направлені адресатам 04.07.2008 р., тобто в день направлення оскаржуваної податкової вимоги. За таких обставин, відповідач не знав і не міг знати в день відправлення податкової вимоги платнику податків про направлення йому поштою відповідного повідомлення про скарження в судовому порядку відповідних повідомлень-рішень.

За таких обставин в їх сукупності дії та рішення відповідача відповідають вимогам, встановленим ч. 3 ст. 3 КАС України.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що при здійсненні оскаржуваних та винесенні оскаржуваного рішення, відповідач діяв межах повноважень, у порядку, встановленому Законом № 2181 (2181-14) та Порядку № 266 (z0595-01) , оскільки визначене податкове зобов’язання пройшло процедуру апеляційного узгодження в адміністративному порядку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень довів правомірність вчинених дій та спростував заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69- 71, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.