Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р.

та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 р.

у справі № 36/12-2625/1 господарського суду Миколаївської області

за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

до Приватного підприємства "Трансекспо"

про визнання установчих та реєстраційних документів ПП "Трансекспо" недійсними; визнання свідоцтва № 19761843 про реєстрацію платника податків на додану вартість недійсним з грудня 2004 року; спонукання Миколаївської філії ВАТ "УБРП" розкрити банківську таємницю співробітникам УПМ ДПА у Миколаївській області відносно клієнта банку – ПП "Трансекспо" у повному обсязі; спонукання Обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" розкрити банківську таємницю співробітникам УПМ ДПА у Миколаївській області відносно клієнта банку – ПП "Трансекспо" у повному обсязі, -

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р., позов ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до ПП "Трансекспо" про визнання установчих та реєстраційних документів ПП "Трансекспо" недійсними; визнання свідоцтва № 19761843 про реєстрацію платника податків на додану вартість недійсним з грудня 2004 року; спонукання Миколаївської філії ВАТ "УБРП" розкрити банківську таємницю співробітникам УПМ ДПА у Миколаївській області відносно клієнта банку – ПП "Трансекспо" у повному обсязі; спонукання Обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" розкрити банківську таємницю співробітникам УПМ ДПА у Миколаївській області відносно клієнта банку – ПП "Трансекспо" у повному обсязі повернуто позивачу за непідсудністю господарському суду, як суду на котрий тимчасово покладений обов’язок вирішення адміністративних справ.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Повертаючи позовну заяву податкової інспекції суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на положення п. 6 розділу VІІ, п. 6 ч. 3 ст. 108, ст. 158, п. 2 ч. 4 ст. 160, ст. 165 КАС України, обґрунтовуючи тим, що згідно п. 6 розділу VII КАС України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) .

Позов про визнання установчих документів приватного підприємства має бути подано у тому числі й до його засновника. Засновником приватного підприємства згідно Статуту є фізична особа – громадянка України Пузоренко О.А.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 12, 18, 21 ГПК України справи, в яких сторонами мають бути фізичні особи, господарським судам не підвідомчі. Визначення складу учасників спору не є виключним правом позивачів.

Проте, з таким висновком судів погодитись не можна, виходячи з такого.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено порядок припинення діяльності суб’єкта господарювання, відповідно до якого діяльність суб’єкта господарювання припиняється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, – за рішенням суду.

Так, закон надає право податковим органам звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності.

Положення пункту 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо права органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, пункту 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України – про можливість визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи, ч.ч.6, 7 ст. 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання та позбавлення його статусу юридичної особи у зв’язку з прийняттям Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (статті 22, 38, 46 Закону).

Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, який набрав чинності з 1 липня 2004 року, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідачем у справі про припинення юридичної особи є юридична особа, а не її учасники (засновники), оскільки учасники в порядку, встановленому законом та установчими документами, входять до складу вищого органу юридичної особи.

Справи у спорах між юридичними особами у випадках, передбачених ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 6 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , до початку діяльності окружного адміністративного суду справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішувалися відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) з додержанням правил підсудності та складом суду, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про непідсудність даного спору господарському суду, оскільки справа була підвідомчою господарським судам і повинна була розглянута за правилами КАС України (2747-15) .

Таким чином, в зв’язку з порушенням норм процесуального права, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.