Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача:ДмитренкаВ.І. та

відповідача:Петровської-ІваніченкоО.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Нові технології" на рішення Господарського суду м.Києва від31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від29.06.2005 по справі№11/48

за позовом Закритого акціонерного товариства "Нові технології" (АТЗТ)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва (далі–ДПІ) від18.01.2005 №001002626/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62877грн. (основний платіж - 41918грн., штрафні (фінансові) санкції – 20959грн.) та виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 202грн., що прийняте на підставі Акта від01.06.2004 №34/26-20/23534098 "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства АТЗТ"Нові технології" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП"ТриТ" та ТОВ"Арізолт-К" за період з 01.05.2001 по 01.04.2004", та Рішення ДПА України від30.12.2004 №11858/6/25-1115 про результати розгляду скарги.

Підставою такого нарахування стало рішення Святошинського районного суду м.Києва від12.12.2002, яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП"ТриТ" з моменту реєстрації (з05.10.2000), рішення Святошинського районного суду м.Києва від24.01.2003, яким визнано недійсними з моменту складання первинні документи (договори, податкові накладні, накладні, рахунки та ін.) підписані Яковлевою (Тихоненко) К.В., як директором ПП"ТриТ".

З врахуванням вищевикладеного відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з тим, що податкові накладні, які надані до перевірки не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які надають право підприємству АТЗТ"Нові технології" на включення суми податку на додану вартість в розмірі 41918грн. до податкового кредиту в т.ч. по періодах: за травень 2001року -10751грн., за червень – 31168грн., відповідно у зв'язку з наведеним, позивачу також зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 202грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від31.03.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від29.06.2005 по справі№11/48 в позові відмовлено.

При цьому судом встановлено, що між АТЗТ"Нові технології" (покупець) та ПП"ТриТ" (постачальник) було укладено:

-договір на постачання радіообладнання б/н від14.05.2001 на загальну суму 122683,62грн.

-договір купівлі-продажу обладнання б/н від07.06.2001 обладнання на загальну суму 123942,84грн., в т. ч. ПДВ 20657,14грн.

-договір поставки від25.04.2001.

Позивач на виконання наведених вище договорів, перерахував грошові кошти в загальній сумі 262245,46грн., (вт.ч.ПДВ в сумі50707,61грн.), що підтверджено копіями платіжних доручень та отримав податкові накладні на загальну суму 252721,25грн., (вт.ч.ПДВ 42120,21грн., що підтверджено копіями податкових накладних. Відповідно суми податку на додану вартість, сплачених в складі вартості отриманих товарів згідно договорів від25.04.2001, від14.05.2001, та від07.06.2001 позивачем віднесено до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ПП"ТриТ" податкових накладних.

Пославшись на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанції обґрунтували свою позицію рішенням Святошинського районного суду м.Києва від12.12.2002, яким установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП"ТриТ" визнано недійсними з моменту реєстрації, тобто з 05.10.2000.; згідно з актом від15.12.2002 №10 ДПІ у Святошинському районі м.Києва свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36300817, індивідуальний податковий номер 235189826068, видане 04.09.1999 ПП"ТриТ" було анульовано; та рішення Святошинського районного суду м.Києва від24.01.2003, яким первинні документи (в тому числі податкові накладні, договори, накладні, рахунки), які підписані Яковлевою (Тихоненко) Ксенією Валентинівною як директором ПП"ТриТ", визнано недійсними з моменту їх складання. А тому враховуючи зазначене та посилаючись на п.1.7 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", суди визнали, що первинні документи, отримані АТЗТ"Нові технології" від ПП"ТриТ", є такими, що не відповідають чинному законодавству, і податкові накладні, виписані ПП"ТриТ", не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно таку підставу нарахування податку на додану вартість в сумі 41918грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20959грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 202грн. суди визнали правомірною.

Не погодившись із рішенням Господарського суду м.Києва від31.03.2005 та постановою Київського апеляційного господарського суду від29.06.2005 по справі№11/48 позивач (АТЗТ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника в порушення ст. 43 ГПК України суд не дав правову оцінку факту невідповідності Акту позапланової документальної перевірки ДПІ Голосіївського району м.Києва №34/26-20/23534098 від01.06.2004, оскільки предметом вивчення не були первинні документи АТЗТ"Нові технології", наявність в них порушень та невідповідностей виявлена не була. Тобто з боку позивача жодних порушень не було, так як податкові накладні відповідали всім вимогам діючого законодавства. Також скаржник зазначив, що жодним з рішень Святошинського суду не було встановлено факт відсутності подій, на підтвердження яких ПП"ТриТ" виписувались зазначені податкові накладні.

При цьому скаржник звертає увагу на ч.10 п.25.2. Наказу ДПА від01.03.2000 №79 (z0208-00) "Про затвердження положення про Реєстр платників податку на додану вартість", яка передбачає, що датою виключення з Реєстру є дата прийняття такого рішення. Виходячи з цього скаржник зазначив, що рішення Святошинського районного суду м.Києва, про припинення ПП"ТриТ" було постановлене 12.12.2002, а податкові накладні були виписані ще влітку 2001року, коли ПП"ТриТ" мало всі законні підстави скласти зазначені податкові накладні, а АТЗТ"Нові технології" на законних підставах та виконуючи пп.7.4.5., п.7.4., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включило до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, яке підтримав в судовому засіданні, де зазначивши фактичні обставини справи, звертає увагу на те, що позивачем не наведено в касаційній скарзі жодних нових доказів, що слугували б підставою для скасування рішення. Тому відповідач скаргу визнає необґрунтованою та такою, що повністю ігнорує докази та дійсні обставини справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу ч.17 ст. 8 Закону України від07.02.1991 №689 "Про підприємництво" (зі змінами та доповненнями) - скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів. Крім того, ч.18 ст. 8 Закону України "Про підприємництво", на яку також посилається суд апеляційної інстанції, містить положення, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Як зазначено судами - рішенням Святошинського районного суду м.Києва від12.12.2002 визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП"ТриТ" з моменту реєстрації (з05.10.2000), рішенням Святошинського районного суду м.Києва від24.01.2003 визнано недійсними з моменту складання первинних документів (договори, податкові накладні, накладні, рахунки та ін.) підписані Яковлевою (Тихоненко) К.В., як директором ПП"ТриТ".

Доказів про виключення ПП"ТриТ" з Державного реєстру відповідач не надавав, отже процедуру скасування державної реєстрації вказаного контрагента позивача судами не досліджено.

В даному випадку необхідно звернути увагу судів на помилкове обґрунтування своїх рішень зазначеними вище рішеннями Святошинського районного суду м.Києва від12.12.2002 та від24.01.2003, оскільки саме скасування державної реєстрації за рішенням суду, а не визнання недійсними установчих документів, позбавляє суб'єкт підприємницької діяльності статусу юридичної особи.

При цьому судами досліджені господарські операції між АТЗТ"Нові технології" та ПП"ТриТ", що підтверджено розрахунковими документами (актами виконаних робіт) та платіжними документами (платіжні доручення), що дає підстави визначитись, - надані товари/послуги використано у господарській діяльності.

Однак судами не враховано, що згідно пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міру відповідальності в разі її відсутності. Тобто, суди повинні встановити, чи сплачені позивачем суми податку на додану вартість у складі вартості товару за наявності належним чином оформлених податкових накладних, і чи правомірно позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений контрагенту (ПП"ТриТ" у складі вартості товару.

Враховуючи, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим., де законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судами не було враховано те, що лише визнання судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру і на цій підстав нараховувати податкові зобов'язання.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції не може погодитись із обґрунтуванням судами першої та апеляційної інстанцій своїх рішень і враховуючи зазначене, рішення Господарського суду м.Києва від31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від29.06.2005 по справі№11/48 визнає такими, що підлягають скасуванню, як такі, що винесені за неповно досліджених обставин справи, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді суду врахувати наведене.

Відповідно до наведеного та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Нові технології" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від29.06.2005 посправі№11/48 скасувати. Справу №11/48 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.