на постанову Господарського суду Київської області від 14.12.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007р. у справі № 423/12-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс"

до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Крупка Б. Г., Плющ Т. В.,

відповідача – Панченко А. М., Свириденко В. В.,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроресурс", з урахуванням послідуючого зменшення розміру позовних вимог, подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, правонаступником якої є відповідач, № 0000062304/0 від 10.10.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5238262 грн. та № 0000072304/0 від 10.10.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 3196 574 грн., в т. ч. 1598 287 грн. основного платежу та 1598 287 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Київської області від 14.12.2006р. у справі № 423/12-06 позов задоволено повністю: скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0000062304/0 від 10.10.2006р. на суму 5238262 грн. та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 10.10.2006р. на суму 1598287 грн.

В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено те, що матеріалами справи підтверджується статус позивача як сільськогосподарського товаровиробника, а тому він правомірно в 2006р. застосовував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007р. постанову від 14.12.2006р. по даній справі скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062304/0 від 10.10.2006р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 5238262 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 10.10.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 3196 574 грн., в т. ч. 1598 287 грн. основного платежу та 1598 287 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, однак зазначив, що приймаючи постанову суд першої інстанції повинен був скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 10.10.2006р. на суму 3196 574 грн.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 6.2.6. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 28.09.2006р. № 446/23-4/30468573 про результати позапланової виїзної документальної перевірки правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за січень-липень 2006р. в якому зазначено про завищення за цей період суми бюджетного відшкодування при проведенні операцій з продажу продукції власного виробництва, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ в розмірі 5988472 грн. та заниження у зв’язку з цим податку на додану вартість в розмірі 1598 287 грн.

Відповідно до пп. 6.2.6. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (дія цього пункту на 2006р. підтверджена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств" від 18.10.2005р. № 2987-IV) за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" сільськогосподарський товаровиробник – фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів’я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Крім того, підтвердженням статусу особи як сільськогосподарського товаровиробника може бути її реєстрація як платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Факт наявності в позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, який орендує земельні ділянки (пасовища) в місцевої ради, має поголів’я сільськогосподарських тварин (свиней) та його дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Відповідно до ч. 1 п. 11.21. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (дія цього пункту на 2006р. також підтверджена Законом від 18.10.2005р. № 2987-IV (2987-15) ) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва (ч. 2 п. 11.21. ст. 11 цього закону).

Таким чином, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, позивач, за відсутності в пп. 6.2.6. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" обмежень щодо походження м’яса в живій вазі (власного виробництва чи придбаного в іншого товаровиробника), здійснюючи операції з його поставки переробним підприємствам, правомірно застосовував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість.

За вказаних обставин, зважаючи на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права стосовно прийняття рішення не по всім позовним вимогам, залишенню без змін підлягає постанова суду апеляційної інстанції як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2007р. у справі № 423/12-06 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.