Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 05.02.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 та постанову господарського суду Запорізької області від 10.08.2006

у справі №13/240/06-АП

за позовом ПВТП "Інвек"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ПВТП "Інвек" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень №0000041323/0 від 06.01.05, №0000041323/1 від 04.02.05, №0000041323/2 від 19.04.05 та №0000041323/3 від 07.04.05.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.08.2006, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 у справі № 13/240/06-АП, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ПВТП "Інвек" в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що СДПІ у м. Запоріжжі проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПВТП "Інвек" з питання дотримання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на прибуток за період з 01.07.02 р. по 30.06.04 р., на підставі якої складено акт № 42/33-3/30293412 від 31.12.04 р.

Вказаним актом перевірки 1встановлено, що 07.10.2003 р. ПВТП "Інвек" уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу №69-04024 з компанією "Сканія Кредит АБ", реєстраційний номер 556062-7373, 8-151 87 СОДЕРТАЛ'Є, Швеція. За умовами договору передбачено, що компанія "Сканія Кредит АБ" ("Власник") передає у лізинг тягач сідловий Sсаnіа Р114 та напівпричіп самоскид для перевезення сипучих вантажів на загальну суму 107874 Євро. Відповідно до ст. 1 Договору ПВТП "Інвек" (Лізингоодержувач) зобов'язується отримати у Власника товар у лізинг згідно з умовами договору, без права суборенди та продажу товарів третій стороні. Строк лізингу: період близько 4 роки, який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати 16-го лізингового платежу, і на вказану дату Товари повертаються власникові.

За п. 4а "Платежі та податки" Договору лізингоодержувач сплачує власникові за лізинг товарів лізингові платежі в розмірі 7600 Євро. Такі платежі, разом з усіма іншими платежами, строк яких настає за цим договором, повинні сплачуватись своєчасно у належні строки без будь-яких відрахувань (включаючи, зокрема, будь-які податки, платежі, збори або будь-які стягнення будь-якого характеру). Платежі вважаються здійсненими після їх зарахування на вказаний Власником банківський рахунок Власника.

На виконання даного Договору та згідно графіку ПВТП "Інвек" сплачує лізингові платежі на користь власника. Загальна сума лізингових платежів за договором складає 133550 Євро, в тому числі вартість товарів - 107874 Євро, лізингова винагорода - 25.676 Євро. Лізинговий платіж розрахований за фіксованою процентною ставкою для Євро, який ПВТП "Інвек" повинно сплачувати авансом щоквартально починаючи з 24.06.2003 р. Загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 15200 Євро.

Так у період з 01.07.2003 р. по 30.06.2004 р. підприємством виплачено на користь нерезидента сума лізингової винагороди згідно договору фінансового лізингу № 69-04024 від 07.10.2003 р. в розмірі 67414 грн.

Виходячи з вказаних обставин СДПІ у м. Запоріжжі зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 13.1 ст. 13 Закону про прибуток та заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи нерезидентів в розмірі 6741,49 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення №0000041323/0 від 06.01.05 р., №0000041323/1 від 04.02.05 р., №0000041323/2 від 19.04.05 р. та №0000041323/3 від 07.04.05 р., за наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням не змінювалась.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди мотивували тим, що відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень від 15.08.95 р., ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень" від 23.04.96 р. № 135/96-ВР (135/96-ВР) (далі Конвенція) лізингові платежі повинні оподатковуватись саме в Швеції, відповідно до наданої довідки компанія "Сканія Кредит АБ" є компанією-резидентом Швеції в розумінні Конвенції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно з пунктом 13.1 ст. 13 Закону про прибуток, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця (орендодавця) (п. "г" вказаної статті).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону про прибуток, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пункт 18.1 ст. 18 Закону про прибуток визначає, що у випадку коли міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Конвенція укладена між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень є міжнародним договором в розумінні пункту 18.1 ст. 18 Закону про прибуток.

Згідно з п. а ст. З Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема є в Україні податок на прибуток (доходи) підприємств.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2003 р. ПВТП "Інвек" уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу №69-04024 (далі договір) з компанією "Сканія Кредит АБ".

Відповідно п. 4 Загальних умов, що є невід'ємною частиною договору Лізингоодержувач сплачує Власникові за лізинг Товарів Лізингові платежі у вищезазначеному розмірі (відповідно до ст. 2 договору - 107874 Євро).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п/п. 1.18.2 п. 1.18 ст. 18 Закону про прибуток лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Абзацом 3 п. 1.10 ст. 1 Закону про прибуток встановлено, що платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або від іншої вартісної бази, не є процентами.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прибуток, отриманий нерезидентом за вказаним договором фінансового лізингу підпадає під визначення прибутку від комерційної діяльності, передбаченої ст. 7 Конвенції та має оподатковуватись у Швеції, оскільки згідно п. 1 ст.7 Конвенції "прибуток підприємства Договірної держави оподатковується тільки у цій державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній державі через розташоване в ній представництво.

Слід звернути увагу на те, що навіть якщо вважати сплату лізингових платежів процентами за борговими зобов'язаннями або доходом від відчуження майна, то все одно виходячи з норм Конвенції, вказаний прибуток буде оподатковуватись у Швеції (ст. 11 та ст. 13 Конвенції).

Пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 (470-2001-п) (далі - Порядок), передбачено подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідки, що підтверджують резиденство компанії "Сканія Кредит АБ" містяться в матеріалах справи є належним та допустимим доказом відповідно до ст. 70 КАС України (а. с. 117-126 том 1), доводи з приводу неподання довідок до перевірки не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на оцінку доказів.

Вказані довідки відповідають Гаазькій конвенції від 05.10.1961 р., яка ратифікована Україною відповідно до Закону України від 10.01.2002 р. "Про приєднання України до конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" (2933-14) , якою скасована вимога легалізації офіційних документів. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволенню не підлягає, а ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 та постанова господарського суду Запорізької області від 10.08.2006 у справі №13/240/06-АП – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 та постанову господарського суду Запорізької області від 10.08.2006 у справі №13/240/06-АП – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.