до Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця", управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації

про стягнення невиплачених коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2006 року,-

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця", управління праці і соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, посилаючись на те, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і не виплатив позивачу щомісячну допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, що підлягала виплаті за період з 01 березня 2003 року по 31 грудня 2005року в сумі 3153,20 грн. та доплату до заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 31 грудня 2005року в сумі 15767 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року частково задоволено позов.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2006 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову, а в іншій частині постанова суду залишена без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2006 року підлягає скасуванню. Постанова Овруцького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року - залишенню без змін.

Судами встановлено, що позивач працює в Овруцькій дистанції колії Південно - Західної залізниці з 1997 року, постійно проживає в м. Овруч. Отримує на підставі ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти, розмір яких встановлений Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) .

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 відсотків від мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 39 зазначеного вище Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при нарахуванні позивачу виплат відповідач виходив з положень ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету та Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) , якою встановлені розміри виплат, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору, застосуванню підлягає саме статті 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова КМ України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

За таких обставин та з урахуванням вимог статей 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач повинен виплатити позивачу щомісячну допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, що підлягала виплаті за період з 01 березня 2003 року по 31 грудня 2005року в сумі 3153,20 грн. та доплату до заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 31 грудня 2005року в сумі 15767 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та помилково скасовано постанову суду першої інстанції, то постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2006 року скасувати, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року залишити в силі.