Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БившевоїЛ.І., КостенкаМ.І., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Рівненської області від11.03.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від15.06.2005 посправі№2/306

за позовом НАЕК"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна енергетична станція"

до Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Володимирецької ОДПІ (далі–ОДПІ) від14.07.2004 №0000412301/0 про застосування до позивача штрафу в розмірі 20% в сумі 515685,05грн. за затримку на65календарнихднів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 2578410,27грн. складеного за результатами проведеної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до державного бюджету ДПНАЕК"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна енергетична станція" (ВПРАЕС), про що складено Акт від08.07.2004 №34/23-120, яким встановлено порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбачених п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: при затримці сплати від 56 до 65 календарних днів позивачем сплачено 2578410,27грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від11.03.2005 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від15.06.2005 посправі№2/306 позов задоволено.

Господарський суд Рівненської області мотивував своє рішення ст.1 та п.4, п.7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють. Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня і штраф за їх невиконання або неналежне виконання, не нараховуються.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначене.

Як встановлено судами, 07.02.2003 Господарським судом м.Києва відносно НАЕК"Енергоатом" порушено провадження у справі№23/367-6 про банкрутство та цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, справа зупинена 28.05.2003, тобто дія мораторію на задоволення вимог кредиторів протягом часу з дати порушення першої справи про банкрутство позивача і на даний час, не припинялась. Таким чином з огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання дій Володимирецької ОДПІ при застосуванні до позивача штрафу за затримку на 65 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання правомірною.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Рівненської області від11.03.2005 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від15.06.2005 посправі№2/306 відповідач (ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норми Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних ос перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), яким на думку скаржника при визначенні строку сплати податку на прибуток підприємств необхідно користуватись. І оскільки позивач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, що відображено ним в розрахунку і факт прострочки сплати узгодженого податкового зобов'язання не заперечується позивачем, тому скаржник вважає, що сама сплата даного зобов'язання підтверджує факт платоспроможності платник податків ВПНАЕК"Енергоатом" РівненськоїАЕС. А позиція апеляційного господарського суду щодо неможливості застосування до ВПРАЕС штрафу за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання внаслідок поширенні дії мораторію, на думку скаржника є необґрунтованою з огляду на ст. 1 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки мораторій зупиняє виконані боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до порушення проваджені у справі про банкрутство (07.02.2003), а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 17.06.2003, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ст. 1 Закону України від14.05.1992 №2343 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зі змінами) мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Пунктами 4 та 7 ст.12 цього ж Закону визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами, 07.02.2003 Господарським судом м.Києва відносно НАЕК"Енергоатом" порушено провадження у справі№23/367-6 про банкрутство та цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, справа зупинена 28.05.2003, тобто дія мораторію на задоволення вимог кредиторів протягом часу з дати порушення першої справи про банкрутство позивача і на даний час, не припинялась. Таким чином з огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання дій ВолодимирецькоїОДПІ при застосуванні до позивача штрафу за затримку на65календарнихднів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання правомірною.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, останні мотивовані ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулює правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов’язань по сплаті ПДВ настав у позивача до07.02.2003, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань розповсюджувалась.

З аналізу оскаржуваних судових рішень вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій даний правовий механізм застосування норм законодавства України був досліджений належним чином, що на думку судової колегія Вищого адміністративного суду України є підставою визнання прийнятих судових рішень законними та обґрунтованими у відповідності до припису ст. 159 КАС України.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду Рівненської області від11.03.2005 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від15.06.2005 посправі№2/306 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Володимирецької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від11.03.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від15.06.2005 посправі№2/306 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.