розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Калюс" на рішення Господарського суду Луганської області від01.07.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від16.08.2005 посправі№10/74н

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Калюс"

до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Лисичанську (далі–ДПІ) від05.09.2003 №0000482602/0 і від01.10.2003 №0000482602/1, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88440грн. (294800грн. х 30%). Заниження об’єкту оподаткування в сумі 294800грн. за висновком перевірки сталося в результаті заниження валового доходу в результаті невключення до валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості перед ПП"Люкс–Торг" - в сумі 227000грн., а також завищення валових витрат в результаті безпідставного віднесення до валових витрат в сумі 67800грн. вартості виконаних підрядних робіт за актом приймання – передачі підрядних за травень2002року робіт від ДВАТ ЛШБУ.

Рішенням Господарського суду Луганської області від01.07.2005, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від16.08.2005 посправі№10/74н позов задоволений частково, податкове повідомлення-рішення від05.09.2003 №0000482602/0 визнано частково недійсним у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток - основний платіж в сумі 20340грн. В решті вимог у задоволенні позову відмовлено.

Господарським судом Луганської області при прийнятті рішення по справі, керуючись пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.12.3 і п.12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблений висновок, що позивач повинен був віднести до складу валових доходів заборгованість перед ПП"Люкс-Торг" та не прийнято до уваги посилання позивача на факт видачі векселя в погашення заборгованості перед ПП"Люкс–Торг" за недоведеністю, та не доведеністю, що дані документи були в наявності на час перевірки.

При цьому судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від05.09.2003 №0000482602/0 винесено на підставі Акту перевірки від05.09.2003 №41/15/26-02/23261878, складеного за наслідками позапланової перевірки дотримання ТОВ"Калюс" вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2002 по 01.07.2003, та податку на додану вартість за період з 01.01.2002 по 31.07.2003, де встановлено заниження податку на прибуток в сумі 105480грн. в результаті заниження валового доходу в сумі 351600грн.

В Акті перевірки зазначено про порушення п.1.25 ст.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.12.3.1 п.12.3 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки не включено у валові доходи ІІкварталу2002року безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 227000грн. (без ПДВ ), яка виникла в результаті отримання обладнання від ПП"Люкс-Торг", яке було знято з податкового обліку 17.05.2002 та скасовано державну реєстрацію 06.06.2002 записом № 0108/009. Також зазначено, що в порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку до складу валових витрат відніс втрати, не підтверджені наявністю таких витрат.

Фактичні обставини справи, покладені в основу Акту перевірки були наступні:

згідно контракту від01.03.2002 №3 та акту прийому виконаних підрядних робіт за травень2002року була побудована естакада, витрати на будівництво якої ТОВ"Калюс" врахувало в валових витратах в ІІкварталі 2002року у розмірі67800грн., але при перевірці виявлено, що такого об’єкту на балансі ТОВ"Калюс" не значиться;

а відповідно до договору поставки продукції б/н від10.07.2001 ПП"Люкс-Торг" поставило ТОВ"Калюс" обладнання на суму 500000грн., ТОВ здійснило часткову оплату у сумі 50000грн. платіжним дорученням, частково повернуло обладнання на суму 177620грн. (накладна №5 від21.01.2002), а станом на 25.01.2002 сальдо розрахунків на користь ПП"Люкс-Торг" становило 272380грн. після чого 27.01.2002 до договору поставки складено додаткову угоду №1, якою змінено порядок розрахунків за поставлену продукцію з грошової форми на вексельну.

Підставою ж нарахувань податкових зобов’язань стали ті обставини, що позивачем відображено в регістрах бухгалтерського обліку: головної книги, журналу - ордеру №6 станом на 01.07.2003 по кредиту 631 заборгованість на користь ПП"Люкс–Торг", з яким були господарські стосунки, заборгованість у сумі 272380грн. (227000грн. без ПДВ). Зазначена заборгованість є безнадійною через ліквідацію контрагента позивача.

Також судами встановлено, що в регістрах бухгалтерського обліку позивачем не було відображено факт виписки векселя на користь ПП"Люкс–Торг", на який ним зроблено посилання щодо передачі останньому, що не було спростовано позивачем, згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, у тому числі апеляційної інстанції. Тобто судами встановлено факт відсутності бухгалтерської проводки векселя та зазначено, що позивачем не надано доказів пред'явлення векселя та наявність підтвердження цих обставин. Таким чином суди визначились, що при видачі векселя кредитору на оплату товарів дана операція має бути відображена в бухгалтерському обліку: факт придбання простого векселя з номером, акт прийому-передачі векселя, проводка по кредиту рахунку 621"Векселі видані", зазначення в головних книгах цієї статті.

Щодо витрат на будівництво суди дійшли висновку про те, що в даному випадку подією, яка сталася раніше, є факт перерахування платіжними дорученнями №35 від28.03.2002. і №37 від29.03.2002 авансу на будівельні роботи в загальній сумі 81400грн., про що зазначено у відповідній графі платіжних доручень, тому позивач незалежно від факту виконання робіт мав право збільшення валових витрат на суму 67800грн. (без ПДВ) в Ікварталі2002року. І внесення цієї суми на валові витрати в IIкварталі2002року не вплинуло на загальну суму оподаткування доходу за перевірений період.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що позивач зобов'язаний був віднести до складу валових доходів заборгованість перед ПП"Люкс-Торг", а посилання позивача на факт видачі векселя в погашення заборгованості перед ПП"Люкс–Торг" відхилено судом, оскільки позивачем не доведено, що дані документи були в наявності на момент перевірки.

Відповідно в частині витрат на будівництво суди дійшли висновку про те, що ДПІ безпідставно зроблено висновок про завищення валових витрат в сумі 67800грн., відповідно неправомірно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (основний платіж) в сумі20340грн. (67800грн.X30%). І також зазначено, що на нарахування фінансової санкції даний факт не впливає, оскільки фінансові санкції нараховані за певні періоди, крім IIкварталу2002року.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Луганської області від01.07.2005, та постановою Луганського апеляційного господарського суду від16.08.2005 посправі№10/74н, позивач (ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норми права, які регулюють правовідносини з вексельного обігу, позовної давності та оподаткування, а саме: ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, глави19 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначив фактичні обставини справи про те, що на виконання договору поставки продукції б/н від10.07.2001 ПП"Люкс-Торг" поставило ТОВ"Калюс" обладнання на суму 500000грн., ТОВ здійснило часткову оплату у сумі 50000грн. платіжним дорученням, частково повернуло обладнання на суму 177620грн. (накладна №5 від21.01.2002), а станом на 25.01.2002 сальдо розрахунків на користь ПП"Люкс-Торг" становило 272380грн. після чого 27.01.2002 до договору поставки складено додаткову угоду №1, якою змінено порядок розрахунків за поставлену продукцію з грошової форми на вексельну. ТОВ"Калюс" придбало вексельний бланк, за який сплатило державне мито платіжними дорученнями та 27.01.2002 передало ПП"Люкс-Торг" простий вексель на суму 272380грн. (акт прийому-передачі векселя від27.01.2002).

Посилаючись на те, що при цьому у податковому обліку векселедавця ТОВ"Калюс" згідно з п.п.4.2.10 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валового доходу не виникає, дану заборгованість, забезпечену векселем, строк погашення якого не настав, ТОВ"Калюс" відповідно називає безнадійною кредиторською заборгованістю у зв’язку з ліквідацію ПП"Люкс-Торг". При цьому зазначає, що Цивільний кодекс України (435-15) не визначає ліквідацію суб’єкту цивільних правовідносин як підставу дострокового закінчення терміну позовної давності векселя. Відсутність відображення в регістрах бухгалтерського обліку позивача факту виписки векселя на користь ПП"Люкс – Торг" є порушенням ведення бухгалтерського обліку, а не підставою для визнання правочину з видачі векселя недійсним чи не здійсненим.

Щодо факту наявності документів по вексельній угоді на час проведення перевірки скаржник зазначає, що оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від05.09.2003 №0000482602/0 в адміністративному порядку, увага ДПІ саме зверталася на наявність документів, які підтверджують укладання вексельної угоди.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від22.01.2008 визнано за можливе попереднє провадження по справі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від22.05.1997 №283) - валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

А згідно п.12.3 і п.12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму (12.3.1.).

12.3.2. Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають виставлення векселя на користь кредитора в якості забезпечення боргових зобов’язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, якщо опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних днів з моменту його опротестування та векселеотримувач порушив справу про банкрутство векселедавця у суді.

При цьому валовий доход векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого векселя.

12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

У разі коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав) безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора.

При цьому валовий доход дебітора, об’явленого банкрутом у встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.

У разі коли кредитор не може звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв’язку з тим, що безспірні вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу за 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог включається до складу валових витрат кредитора у порядку, визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1.

Погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій, необхідно врахувати встановлене: позивачем відображено в регістрах бухгалтерського обліку: головної книги, журналу - ордеру №6 станом на 01.07.2003 по кредиту631 заборгованість на користь ПП"Люкс–Торг", з яким були господарські стосунки, заборгованість у сумі 272380грн. (227000грн. без ПДВ). А в регістрах бухгалтерського обліку позивачем не було відображено факт виписки векселя на користь ПП"Люкс–Торг".

Тобто, оскільки судами встановлено факт відсутності бухгалтерської проводки векселя та зазначено, що позивачем не надано доказів пред'явлення векселя та наявність підтвердження цих обставин, таким чином суди правомірно визначились, що при видачі векселя кредитору на оплату товарів дана операція має бути відображена в бухгалтерському обліку: факт придбання простого векселя з номером, акт прийому-передачі векселя, проводка по кредиту рахунку 621"Векселі видані", зазначення в головних книгах цієї статті. І відповідно позивач зобов'язаний був віднести до складу валових доходів заборгованість перед ПП"Люкс-Торг", оскільки факт видачі векселя в погашення заборгованості перед ПП"Люкс–Торг" позивачем не доведено, та не надано до матеріалів справи.

Також враховуючи пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отриман ня платником податку результатів робіт (послуг) необхідно зазначити, що в частині витрат на будівництво суди дійшли вірного висновку про те, що ДПІ безпідставно зроблено висновок про завищення валових витрат в сумі 67800грн., відповідно неправомірно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (основний платіж) в сумі20340грн. (67800грн.X30%).

З огляду на наведені норми Закону, необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом, у цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку суму.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання – необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 67800грн. (без ПДВ), а тому є доведеним, що прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення в цій частині не відповідають нормам чинного законодавства України. Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов частково. А рішення Господарського суду Луганської області від01.07.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від16.08.2005 посправі№10/74н належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.