Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевського В.М.,

за участю представників:

від позивача - Близнюкової С.I.,

від відповідача - Слюсара С.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року по справі № 6/11 за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Енергодарської ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07 червня 2005 року залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2005 року, в задоволені позовних вимог ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Енергодарської ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 05 жовтня 2005 року, тобто з пропуском процесуального строку, подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України 11.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2006 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.2004 року, яким, позивачу в порядку, передбаченому п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , на підставі ст.ст.2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 53899 грн. 98 коп., стали результати перевірки дотримання вимог валютного законодавства ВП "Запорізька АЕС "ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за період з 01.08.2002 року по 31.08.2003 року, які були відображенні в акті № 1-23/5-19355964 від 19.01.2004 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій, визнаючи правомірним нарахування відповідачем пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 53899,98 грн. (по контрактам позивача: № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/A від 06.08.2002 року з Шимадзу Дойчланд ГмбХ, Дуйсбут, Германія, № 69/162-03 від 12.03.2003 року з "Iнетек" - інститут ядерної технології, Хорватія, № 69/604-01 від 14.11.2001 року з ЗАТ "Дисконт" - Росія, м. Санки-Петербург) обгрунтовували свій висновок про доведеність порушення позивачем ст.ст.2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) вантажно митними деклараціями, які на думку суду є офіційним документом, що підтверджує факт ввозу товарів на митну територію України, а датою імпорту належить вважати дату, зазначену в ній.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені при неповно з'ясованих обставинах справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 1 Закону України "Поро зовнішньоекономічну діяльність", момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено Митним кодексом України (92-15) .

Відповідно до п.23 ст.1 Митного кодексу України (92-15) , переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.40 Митного кодексу України (92-15) , усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України (92-15) , товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що діюче законодавство пов'язує момент імпорту товару з моментом перетину митного кордону.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, на якому проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

За таких обставин, наявність відтисків штампа "Під митним контролем" (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання правомірним нарахування Енергодарською ОДПI пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 53899,98 грн. (по контрактам позивача: № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/A від 06.08.2002 року з Шимадзу Дойчланд ГмбХ, Дуйсбут, Германія, № 69/162-03 від 12.03.2003 року з "Iнетек" - інститут ядерної технології, Хорватія та № 69/604-01 від 14.11.2001 року з ЗАТ "Диаконт" Росія на поставку комплекту запасних частин до телевізійних систем СТС-ПМ-100) - є передчасним, оскільки судами не було встановлено фактичну дату перетину товаром митного кордону, яка вказана в супроводжуючих документах, визначених в контрактах.

Крім того, відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. (2181-14) , податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тоді як штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, застосовані відповідачем на підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , не є податковими зобов'язаннями.

Згідно з пунктами 1.9 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. (1251-12) , серед яких не зазначені штрафні санкції застосовані на підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Таким чином, обов'язок юридичної та фізичної особ и - суб'єкта підприємницької діяльності щодо сплати штрафних санкцій застосованих на підставі ст.4 названого Закону не належить до категорії "податкового зобов'язання".

В той же час, згідно із ст.238 Господарського кодексу України (436-15) , за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст.ст.1,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України (436-15) , адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за контрактом № 69/604-01 від 14.11.2001 року з ЗАТ "Діаконт" Росія на поставку комплекту запасних частин до телевізійних систем СТС-ПМ-100, ВП "Запорізька АЕС" здійснило попередню оплату 15.08.2002 року, платіжне доручення № 225 від 15.08.2002 року на суму 52650,0 дол. США.

Відповідно до ВМД (IМ-40) № 001135 від 28.12.2002 року на загальну суму - 52660,8 дол. США, імпортна продукція пройшла оформлення в Запорізькій митниці 28.12.2002 року, а знаходилася під митним контролем з 15.11.2002 року, що вбачається з відмітки на супровідному документі. Iнвойс від 24.10.2002 року № 2 на суму - 52660,8 дол. США.

Податковий орган, при цьому, прийшов до висновку про порушення термінів, передбачених ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) і на підставі ст.4 зазначеного Закону і нарахував пеню за період з 14.11.2002 року по 27.12.2002 року (44 дні) в сумі 37045,21 грн. (52650,0 дол. США х 0,3% х 44 дні х 5,3304).

Оскільки пеня за порушення ст.ст.2,4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) була застосована податковим органом за наслідками перевірки, результати якої закріплені в акті від 19.01.2004 року, а саме порушення по контракту ВП "Запорізька АЕС" з ЗАТ "Діаконт" відбулось на думку відповідача в період з 14.11.2002 року по 27.12.2002 року, висновок суду першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 20.01.2004 року в частині нарахування пені в сумі 37045,21 грн. зроблений без врахування положень законодавства, зокрема, ст.250 Господарського кодексу України (436-15) .

З огляду на зазначене, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не перевірив дотримання зазначених норм матеріального права при розрахунку штрафних санкцій за порушення в сфері ЗЕД за контрактами № SDG-A 0125-02-UKR-5344/2/A від 06.08.2002 року з Шимадзу Дойчланд ГмбХ, Дуйсбут, Германія, № 69/162-03 від 12.03.2003 року з "Iнетек" - інститут ядерної технології, Хорватія та № 69/604-01 від 14.11.2001 року з ЗАТ "Диаконт" Росія на поставку комплекту запасних частин до телевізійних систем СТС-ПМ-100

Відповідно до ч.2 ст.227 КАС України (2747-15) , підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевського В.М.,

за участю представників:

від позивача - Близнюкової С.I.,

від відповідача - Слюсара С.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року по справі № 6/11 за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Енергодарської ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія, в порядку ч.3 ст.160 КАС України (2747-15) та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в собі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.