розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 13 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про зобов'язання призначити пенсію,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області та зобов'язати відповідача призначити пенсію на підставі статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 13 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано і позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 17 липня 1972 року по 13 травня 1993 року працював у Луцькому відділенні Львівського Державного проектного інституту по проектуванню заводів спеціального автомобільного транспорту ("Дніпроспецавтотранс") зокрема:

з 01 травня 1974 року на посаді керівника групи;

з 01 квітня 1979 року на посаді головного спеціаліста сектору механізації інженерних розрахунків;

з 20 червня 1979 року на посаді головного спеціаліста відділу теплопостачання та вентиляції;

з 03 жовтня 1986 року на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу автоматизації проектних робіт;

з 16 лютого 1987 року на посаді начальника відділу автоматизації проектних робіт,

з 07 вересня 1989 року на посаді головного спеціаліста технічного відділу;

з 01 січня 1992 року - начальника екологічної лабораторії.

З 01 червня 1993 року по 28 лютого 1998 року позивач працював у Луцькому державному технічному університеті: зокрема, з 01 червня 1993 року по 02 вересня 1997 року по на посадах завідуючого лабораторіями.

З 28 лютого 1998 року по 19 травня 2003 року ОСОБА_1 працював в Державному науково-виробничому регіональному центрі екологічного та аерокосмічного моніторингу на посадах головного спеціаліста та начальника відділу.

Загальний трудовий стаж складає понад 25 років.

12 січня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , за результатами розгляду якої 10 березня 2006 року комісією управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області прийнято рішення про відмову у її призначенні через відсутність необхідного стажу наукової роботи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Луцьке відділення Львівського Державного проектного інституту по проектуванню заводів спеціального автомобільного транспорту ("Діпроспецавтотранс") не здійснювало наукової діяльності і посади, на яких працював позивач в даному інституті не відносяться до Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників, перебування на яких дає право на призначення наукової пенсії, тому рішення відповідача є правомірним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статуту "Діпроспецавтотранс" і його Луцьке відділення займалися науково-технічною діяльністю й відносилися до наукових установ. А посади, на яких працював позивач, віднесені до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року №257 (257-2004-п) Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Тому стаж наукової роботи позивача складає 28 років 06 місяців 06 днів, що є достатнім для призначення наукової пенсії.

З такими висновками апеляційного суду неможна погодитися виходячи з наступного.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку, зокрема, чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.

Відповідно до припису названої вище статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року №257 (257-2004-п) , що була чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Посади головного спеціаліста сектору механізації інженерних розрахунків, головного спеціаліста відділу теплопостачання та вентиляції, виконуючого обов'язки начальника відділу автоматизації проектних робіт, головного спеціаліста Державному науково-виробничому регіональному центрі екологічного та аерокосмічного моніторингу, на яких працював позивач не віднесені до вказаного Переліку, робота на них не включається до стажу наукової роботи, тому у позивача відсутній достатнього стаж наукової роботи для призначення пенсії на підставі статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Відмовляючи у призначенні наукової пенсії суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства та не порушив права та законні інтереси позивача.

Апеляційний суд невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) це є підставою для скасування судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області задовольнити.

Постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 13 лютого 2007 року скасувати, залишивши в силі постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.