розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області про стягнення грошового забезпечення та перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ 06 квітня 2005 року йому не повністю виплачено вихідну допомогу та грошову компенсацію замість предметів форменого обмундирування.

07 квітня 2005 року призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

11 жовтня 2005 року Конституційним Судом України прийнято рішення, яким визнані неконституційними положення частин 4 й 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) про обмеження розміру пенсій військовослужбовців.

З 11 жовтня 2005 року відповідач провів перерахунок пенсії, який, на думку позивача, здійснений неправильно.

Просив стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі 46 261,90 грн., грошову компенсацію замість предметів форменого обмундирування в сумі 1 999,34 грн., недоплачену пенсію за період з 07 квітня 2005 року по 11 жовтня 2005 року в сумі 6 438,72 грн. та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2006 року, залишеною без зміни ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року, позов задоволено частково й з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області стягнуто вихідну допомогу в сумі 44 261,90 грн., грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування в сумі 1 999,34 грн., недоплачену пенсію за період з 07 квітня по 11 жовтня 2005 року в сумі 6 438,72 грн.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову. Просить стягнути вихідну допомогу та грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування з Полтавського міського управління УМВС України у Полтавській області, яке вважає належним відповідачем по справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника управління - начальника кримінальної міліції Полтавського міського управління УМВС України у Полтавській області, з якої наказом начальника УМВС України у Полтавській області №50 о/с від 06 квітня 2005 року звільнений за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

При звільненні не виплачено грошову допомогу в сумі 44 261,90 грн. та грошову компенсацію замість предметів форменого обмундирування в сумі 1 999,34 грн.

З 07 квітня 2005 року ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) визнані неконституційними положення частин 4 й 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) в редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , відповідно до яких загальна сума грошового забезпечення для обчислення пенсій, що призначаються відповідно до цього Закону, не повинна перевищувати максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, визначеної законодавством на час призначення пенсії.

У разі якщо розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначеної відповідно до цього Закону, перевищує 90 відсотків максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, визначеної законодавством на час виплати пенсії, таким особам пенсія виплачується у сумі, що не перевищує зазначений розмір.

З 11 жовтня 2005 року враховуючи рішення Конституційного Суду України відповідач провів перерахунок пенсії позивача.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що несплачені вихідна допомога та грошова компенсація замість предметів форменого обмундирування підлягають стягненню з УМВС в Полтавській області, а пенсія - перерахунку з дня її призначення.

З висновками судів неможна погодитися виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) визнані неконституційними, зокрема, положення частин 4 й 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) в редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України (254к/96-ВР) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суб'єкт владних повноважень перерахував пенсію військовослужбовця з 11 жовтня 2005 року - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, чим не порушив права та законні інтереси позивача.

Законодавство, що було чинним до прийняття Конституційним Судом України рішення відповідачем застосовувалося правильно і правові підстави для перерахунку пенсії та стягнення заборгованості за минулий час відсутні.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій порушили вимоги вказаних норм права, що призвело до помилкового стягнення з суб'єкта владних повноважень пенсії за період з 07 квітня по 11 жовтня 2005 року.

Крім того, районний суд належним чином не перевірив доводи відповідача відносно того, хто несе зобов'язання по виплаті грошової допомоги при звільненні зі служби та виплаті грошової компенсації за речове забезпечення. Зі справи вбачається, що позивач проходив службу в Полтавському міському управлінні УМВС України в Полтавській області. В судовому рішенні відсутнє правове обгрунтування покладання на УМВС України в Полтавській області зобов'язання по розрахунку при звільненні зі служби позивача, який проходив службу в Полтавському міському управлінні УМВС України.

Також у судовому рішенні районний суд не навів правових підстав для задоволення вимог про стягнення грошової компенсації за речове забезпечення та мотивів, з яких виходив при обчисленні його розміру.

Суд апеляційної інстанції приведені порушення вимог законодавства залишив без належної уваги та правової оцінки.

Порушення вимог законодавства, що допущені судами попередніх інстанцій є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.