розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу КФ КБ "Західінкомбанк" ТОВ на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 22 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 01 листопада 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Свердловського відділення Ощадбанку № 5450 до Державної виконавчої служби у місті Свердловськ Луганської області про скасування рішення від 27.03.2006р. про розподіл грошових коштів, отриманих від реалізації заставленого майна ,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Свердловського відділення Ощадбанку № 5450 звернулося до суду з позовом до Державної виконавчої служби у місті Свердловськ Луганської області про скасування рішення від 27.03.2006р. про розподіл грошових коштів, отриманих від реалізації заставленого майна.

Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 22 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 01 листопада 2006 року, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Свердловського відділення Ощадбанку № 5450 задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи рішення виходили з того, що відповідно до ст.. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , виконавча служба при примусовому виконанні виконавчих документів повинна керуватися не тільки Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , а й іншими законами та нормативно-правовими актами.

Відносини застави на момент укладення договорів застави відповідно до ст.. 181 ЦК України в редакції 1963р (1540-06) . регулювалися ЗУ "Про заставу".

Згідно ст.. 18 Закону України "Про заставу" (2654-12) вимоги заставодержателя. У якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів.

Після набрання законної сили ЦК України (435-15) в редакції 2003р. відносини застави в повному обсязі врегульовані параграфом 6 гл. 49 книги 5 ЦК України (435-15) , яким слід керуватися при розгляді вимог порушених в заяві, відповідно до ст.. 4 "Прикінцевих та перехідних положень" до ЦК України (435-15) в редакції 2003 р.

Відповідно до ст.. 588 ЦК України (435-15) наступна застава майна, що вже заставлена допускається, якщо інше не встановлено договором застави або законом. При цьому наступна застава не припиняє право застави попереднього заставодержателя. Відповідно до частини третьої вказаної статті перший заставодержатель має переважне право перед наступним заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави. Такі ж вимоги передбачені в ст.. 18 ЗУ "Про заставу", ст.. 13 ЗУ "Про іпотеку".

Колізії положень ЦК України (435-15) та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) необхідно вирішувати на користь ЦК України (435-15) , оскільки ЦК України (435-15) прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) .

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга КФ КБ "Західінкомбанк" ТОВ, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга КФ КБ "Західінкомбанк" ТОВ задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими.

Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу КФ КБ "Західінкомбанк" ТОВ відхилити, а постанову Свердловського міського суду Луганської області від 22 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 01 листопада 2006 року залишити без змін.