розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районні Житомирської області, головного управління праці та соціального захисту Житомирської обласної державної адміністрації, головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, обласного центру з нарахування та виплати пенсій управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 06 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, у зв'язку з чим йому призначено додаткову пенсію, розмір якої визначено Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) . Вважаючи, встановлений розмір компенсаційних виплат невірним, просив здійснити виплати в розмірі, передбаченому ст. ст. 37,39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 14 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь з управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області - доплату до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, за період з жовтня 2002 року по вересень 2005 року в сумі 15440 грн. та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю, як особі, віднесеної до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 1026 грн. 51 коп.; з Житомирського обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації - компенсацію в зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування за період з жовтня 2002 року по вересень 2005 року в сумі 2574 грн. 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 06 червня 2006 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області задоволено частково. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 14 березня 2006 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, а також в управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі, як потерпілий від аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії та отримує додаткову пенсію і підвищення до пенсії, як проживаючий в зоні гарантованого добровільного відселення.

Компенсаційні виплати ОСОБА_1 виплачувалися, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 (836-96-п)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір виплат, передбачений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) , у зв'язку з чим розмір цих додаткових виплат відповідачами встановлено відповідно до чинного законодавства.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 2 статті 39 цього Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення встановлюються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Встановлений у 1996 році постановою Кабінетом Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та законодавство щодо встановлених розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 (836-96-п) .

Судом першої інстанції при задоволенні позову не обгрунтовано та не проведено розрахунок недоплаченої відповідачами суми з урахуванням встановлених розмірів мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, у зв'язку з чим неможливо пересвідчитись у достовірності визначеної заборгованості, яку позивач просив стягнути та яку суд постановив стягнути на його користь.

Оскільки при винесенні рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, і які не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 14 березня 2006 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 06 червня 2006 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.