розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради про скасування рішення,-

Встановила:

У січні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Бердичівської міської ради про скасування пункту 3 рішення Бердичівської міської ради № 641 від 15.12.2005р. про відмову в продажі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з земель комунальної власності та зобов'язання Бердичівської міської ради продати йому земельну ділянку площею 156 кв.м., на якій розташована капітальна будівля нежитлового приміщення кафе "Валерія", яка належить йому на праві приватної власності.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що Бердичівська міська рада мала б відмовити в продажу земельної ділянки лише у випадках передбачених ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України (2768-14) та п.8 Указу Президента України від 19.01.1999 року № 32/99 (32/99) , однак таких підстав в даному випадку не було.

Постановою господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши судюю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору від 27.12.1995р. Орендне підприємство "Благоустрій" в особі голови організації орендарів підприємства ОСОБА_1 придбало державне майно, яке знаходилось на балансі ОП "Благоустрій" (т.1 а.с.65-68).

В балансовій відомості основних фондів ОП "Благоустрій" станом на 01.08.1995р. (т.1 а.с.69) значився квітковий кіоск, який, в подальшому був придбаний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2000р. як цегляний магазин - об'єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2 "Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 227 від 13.10.2000р. (z0755-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.10.2000р. за № 755/4976, кіоск є малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності, невеликою спорудою, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

Згідно з п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002р. за № 157/6445 (z0157-02) , реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТI, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

В договорі купівлі-продажу від 18.07.2000р., укладеному між ОСОБА_1 та ОП "Благоустрій", предметом купівлі-продажу є об'єкт нерухомого майна - цегельний магазин. Проте, докази на підтвердження того, що будівельні роботи виконувались за наявності дозволу на виконання таких робіт, як це передбачено "Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженим наказом Держбуду України 05.12.2000р. № 273 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000р. за № 945/5166 (z0945-00) , в матеріалах інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 відсутні. Суди також обгрунтовано врахували, що частина земельної ділянки, яка знаходиться під магазином, відноситься до земель загального користування, які не можуть бути передані у приватну власність.

За наведених обставин, суди обгрунтовано дійшли висновку, що придбане позивачем приміщення магазину, було зведене як капітальна споруда з порушенням вимог законодавства. Оскаржуване рішення Бердичівської міської ради про відмову в продажі земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято відповідачем в межах його повноважень.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про безпідставність позовних вимог I вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230 - Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -Ухвалила:

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 відхилити, а постанову господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року залишити без змін.