розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області про перерахунок пенсії, стягнення сум недоплаченої пенсії та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області на постанову апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шостка, в якому зазначав, що відповідач безпідставно відмовив йому в перерахунку пенсії з 1 січня 2004 року, не взявши до уваги 5 років стажу, прирівняного до роботи в особливо шкідливих умовах у період до 1 січня 1992 року та незаконно відмовив у виключені з періоду, за який враховується зарплата для обчислення пенсії, 10 % (6 місяців) тривалості страхового стажу. Просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 1 січня 2004 року, зарахувавши до стажу його роботи в особливо шкідливих умовах 4 роки 15 днів роботи на виборній посаді, що передували роботі за списком №1; виключити при перерахунку пенсії 10% страхового стажу; стягнути йому 1554 грн. недоотриманої пенсії з 1 січня 2004 року і стягнути на його користь 3400 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2006 року було скасовано та постановлено нову постанову. Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в м. Шостка провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2004 року, зарахувавши до стажу його роботи в особливо шкідливих умовах 4 роки 15 днів роботи на виборній посаді, що передували роботі за списком №1 і стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Шостка на користь ОСОБА_1 417 грн. 60 коп. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України у м. Шостка, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що на 1 січня 1992 року загальний трудовий стаж позивача становив 30 років 1 місяць і 28 днів, у тому числі пільговий за списком №1 згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (v1173400-56) - 5 років на ВАТ "Свема", 11 місяців і 15 днів на казенному заводі "Зірка" та 6 років 1 місяць і 11 днів на виборній посаді заступника секретаря парткому ВО "Свема", що передувало роботі за списком №1. Станом на 1 січня 2004 року пільговий стаж його становив 10 років 9 місяців 5 днів і 6 років і місяць 11 днів на виборній посаді. При цьому необхідні 10 років пільгового стажу для призначення пенсії позивач мав станом на 1 січня 1992 року. Пенсія йому призначена з 26 травня 1995 року.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги позивача в частині зарахування до стажу його роботи в особливо шкідливих умовах 4 роки 15 днів роботи на виборній посаді, що передували роботі за списком №1, обгрунтовано зазначив, що відповідно до ч.4 п.109 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590, робота на виборних та інших відповідальних посадах зараховується до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах, за умови, що перерва між роботою на виборних посадах і наступною роботою не перевищує трьох місяців та якщо роботі на виборних посадах безпосередньо передувала або за нею безпосередньо слідувала робота, що дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах, а робота позивача на виборній посаді відповідає зазначеним вимогам.

Доводи касаційної скарги, про те, що, оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до ст..13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , тому до нього не можуть бути застосовані положення ст..100 цього Закону не можуть бути прийняті судом, оскільки ч.4 ст.13 Закону визначено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Стаття 100 цього Закону передбачає, що особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2007 року - без змін.