Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Хрущ В.Л.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на рішення господарського суду Одеської області від 11 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року

у справі №14/327-04-11630

за позовом Приватного підприємства "Азовтехстрой"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2004р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 29.03.2005р., поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м.Одеси №0004922602/0 від 04.09.2004р., стягнення з відповідача на користь ПП "Азовтехстрой" судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні позапланової перевірки у вересні 2004р. контролюючим органом не було дотримано вимог її проведення, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким зазначено порушення вимог податкового законодавства, які не підтверджено плановою документальною перевіркою підприємства у грудні 2004р..

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 квітня 2005р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005р., позовні вимоги ПП "Азовтехстрой" було задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовано тим, що актом перевірки податкового органу від 21.12.2004р. №23-1012/216 не було встановлено з боку позивача будь-яких порушень чинного податкового законодавства, що не дає підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою звернувся відповідач, яким поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету позивачем сум ПДВ за період: грудень 2003р., лютий, березень, травень 2004р., про що складено акт №266-26-26417571 від 04.09.2004р..

Вказаною перевіркою правильності визначення податку на додану вартість ПП "Азовтехстрой" встановлено відхилення у нарахуванні суми ПДВ у вищевказаних періодах, чим порушено п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . За її результатами прийнято податкове повідомлення-рішення №0004922602/0 від 04.09.2004р. про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування по ПДВ на суму 169998,00грн..

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що за результатами проведення планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Азовтехстрой" за період з 01.01.2002р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено акт №23-1012/216 від 21.12.2004р., контролюючим органом не було підтверджено висновків акту перевірки підприємства у вересні 2004р. про відсутність документального підтвердження заявленої суми ПДВ. Під час проведення планової перевірки підприємством надано весь перелік первинних бухгалтерських документів, оскільки перевірку проведено з відома директора ПП "Азовтехстрой" та в присутності головного бухгалтера, що зумовило встановлення відсутність порушень вимог податкового законодавства і тим самим, спростування висновків проведеної позапланової перевірки у вересні 2004р..

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.