Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Кириченко Т.В.,

від відповідача – Луганець І.І., Москальової Г.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року по справі № 29/104-А за позовом ЗАТ "Медіа Мир" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року в задоволені позовних вимог ЗАТ "Медіа Мир" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та постановлена нова – про часткове задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та процесуального права, а саме.

Касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню, постанова Господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року позивачу – ЗАТ "Медіа Мир" до ДПІ у Печерському районі м. Києва було відмовлено в позові.

Київський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 20.06.2006 року про скасування рішення суду першої інстанції та про задоволення вимог позивача вважав, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів про визнання недійсним договорів, що укладалися позивачем та які слугували підставою для придбання та продажу товарів і послуг.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визнав недійсними податкові повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ, з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від 15.04.2005 року №332357/0, №342357/0, №352357/0.

Крім того, суд II інстанції визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.01.2005р. №0000022308/0, №0000032308/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 664163,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2004 року на 5182225,00 грн., вважаючи доведеним факт наявності об’єкту авторського права та, як наслідок – товару, за договором №0725-2004р. від 26.07.2004 року, який передбачає передачу покупцю виключних майнових прав, визначених ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у вигляді примірників аудіовізуальних практикумів з англійської мови згідно з Додатком № 1 до договору.

До того ж, Київський апеляційний господарський суд, задовольняючи вимоги позивача щодо необґрунтованості рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.04.2005 року №117/2, зробив висновок, що воно прийнято безпідставно та в порушення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки у ЗАТ "Медіа Мир" не було податкового боргу, в зв’язку з тим, що повідомлення-рішення від 20.01.2005р. та від 15.04.2005р. оскаржувалися до суду внаслідок чого не вважаються узгодженими.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без належної перевірки і оцінки доводів відповідача.

Так, заперечуючи проти висновків суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2005р. № 0000022308/0 та № 0000032308/0, ДПІ посилається на те, що в справі відсутні докази про придбання позивачем у ТОВ "Діалог" аудіовізуальних практикумів англійської мови, які є авторськими творами та на які останній має майнові права і, як наслідок, право на їх експорт.

Суд, при цьому, в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення.

Однак при оцінці змісту договору № 0725-2004 від 26.07.2004р. з ТОВ "Діалог" та додаткової угоди № 1 до нього, суд не звернув увагу на те, що сторонами був змінений предмет договору, а саме, що ним стали виключні майнові права автора на продукцію, а тому, при перевірці доводів відповідача необхідно було з’ясувати наявність у продавця виключних майнових прав автора.

Так, згідно ст.7 Закону України "Про авт орське право і суміжні права", суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч.1 ст.8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора.

Згідно ст. 15 Закону №3792-XII від 23.12.1993 року, автор може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю або частково. Передача майнових прав оформляється авторським договором.

За таких обставин, однією із сторін авторського договору має бути автор або особа, яка має авторське право.

Як вбачається з акту перевірки, складеного відповідачем 20.01.2005 року за № 2/23-8-07-32556303, позивачем 26.07.2004р. з ТОВ "Діалог" було укладено угоду купівлі аудіовізуальних практикумів для вивчення англійської мови.

Додатковою угодою №1 до даного договору змінено його предмет, ним стали виключні майнові права автора на продукт.

В той же час, постачальником "Діалогу" було ТОВ "Інтер Плюс".

Разом з тим, ТОВ "Інтер Плюс" згідно договору №4/1 від 29.07.2004р. придбало у ТОВ "Георесурс" продукт, а саме, аудіовізуальний практикум (скорочено АВП).

Враховуючи наведене, суду необхідно було перевірити належним чином доводи відповідача щодо відсутності права у ЗАТ "Медіа Мир" на формування податкового кредиту по даній господарській операції, оскільки відсутнє фактичне придбання товарів – виключних авторських прав, а тому непереконливим є висновок суду щодо правильності експортного відшкодування за операцією його передачі.

Крім того, визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення від 15.04.2005р. №332357/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 2918288,00 грн. (1945525,00 грн. основний платіж; 972763,00 грн. – штрафні санкції); № 342357/0 – про визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 7136234,00 грн. (3749681,00 грн. – основний платіж, 3341553,00 грн. – штрафні санкції), № 352357/0 – щодо зменшення бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2004р. на 98539,00 грн., суд вважав встановленим, що відповідачем не надано будь-яких доказів про визнання недійсними договорів, що укладалися позивачем та на підставі яких, останнім було придбано і продано товари, послуги, отже позивач правомірно керувався умовами укладених договорів при веденні податкового обліку, визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток та податкового кредиту, а саме, кошти, сплачені позивачем за придбання товарів, послуг за перевіряємий період, правомірно були віднесені ним на валові витрати відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Такі висновки зроблені в результаті недотримання судом принципів адміністративного судочинства, за якими останній повинен вжити передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, яких на думку суду не вистачає.

Так, відповідач в акті перевірки №27/23-57-325563003 від 13.04.2005 року обґрунтовує підстави прийняття повідомлень-рішень тим, що позивач здійснював операції з товаром, які не були спрямовані на отримання прибутку, а навпаки – ЗАТ "Медіа Мир" отримав значні збитки.

Відповідач вказує в акті на наступні операції, які на його думку не відповідають поняттю господарської діяльності, визначення якої міститься в п.1.32 ст.1 Закону України від 25.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, в грудні 2003 року Позивач придбав у ЗАТ "Новий канал" (код за ЄДРПОУ 23530545) права на використання телепрограм згідно нижчеперелічених ліцензійних договорів на суму 7905700 грн. (без ПДВ), які в цьому ж місяці були продані ТОВ "Ресурс Холдінг" згідно договору від 18.12.2003р. №2003-18/12 за 4864286 грн., крім того ПДВ 972858 грн. а саме:

- № ДГ 193/2003 від 28.10.2003р. право на використання телепрограми "Жизнь прекрасна" 80 випусків вартістю 1800000 грн. (без ПДВ).Реалізовано за 1107368 грн., крім того ПДВ 221474 грн.;

- № ДГ 198/2003 від 07.11.2003р. право на використання телепрограми "Гол" 80 випусків вартістю 1485000 грн. (без ПДВ); Реалізовано за 913807 грн., крім того ПДВ 182761 грн.;

- № ДГ 201/2003 від 11.11.2003р. право на використання фільмів 51 шт. вартістю 3000000 грн. (без ПДВ); Реалізовано за 1 845 848 грн., крім того ПДВ 369 170 грн.;

- № ДГ 161/2003 від 24.11.2003р. право на використання телепрограми "Казаки разбойники" 12 випусків вартістю 1620700 (без ПДВ). Реалізовано за 997 263 грн., крім того ПДВ 199453 грн. В рахунок оплати за вищеперелічені телепрограми та фільми ТОВ "Ресурс Холдінг" реалізував ЗАТ "Медіа Мир" флешам’ять в кількості 2329 шт. вартістю 4864286 грн., крім того ПДВ в сумі 972857 грн.

Крім вищезазначеної господарської операції з придбання флешам’яті, Товариство в грудні 2003 року придбало у ТОВ "Ресурс Холдінг" флешам’ять в кількості 1671 шт. вартістю 3492400 грн., крім того ПДВ в сумі 698480 грн. Всього Товариство придбало у ТОВ "Ресурс Холдінг" флешам’ять в кількості 4000 шт. вартістю 8356686 грн., крім того ПДВ в сумі 1671337 грн., які в грудні 2003 р. реалізувало ТОВ "Українська фінансово-промислова компанія" (код за ЄДРПОУ 32249737) вартістю 7013100 грн., крім того ПДВ в сумі 1402620грн., згідно договору від 17.12.2003. №2003-17/12.

В травні 2004 року згідно договору від 07.05.2004 р. №2004-05/07 Позивач придбав у МДВ "Імпекс" (код за ЄДРПОУ 32505962) аудіовізуальні твори: "Балада про кораблі", "Шлях до островів" на суму 1958333 грн., крім того ПДВ 391667 грн., які в травні 2004 р. згідно договору від 26.05.2004р. №2004-26/05 Позивачем реалізовані ЗАТ "Новий канал" (код ЄДРПОУ23530545) вартістю 1750000 грн., крім того ПДВ 350000 грн.

В травні 2004 року згідно договору від 10.05.2004 р. №51004 Позивач придбав у ТОВ "Українська фінансово-промислова компанія" (код за ЄДРПОУ 32249737) анімаційні фільми "Міжгалактичні пригоди" частини 10,11 на суму 3 250 000 грн., крім того ПДВ 650000 грн., які в травні 2004 р. згідно договору від 09.12.2003р. №2003-12/9 Позивачем реалізовані ТОВ "Медіа Лайт" (код ЄДРПОУ323033474) вартістю 1750000 грн., крім того ПДВ 350000 грн.

В червні 2004 року згідно договору від 15.06.2004 р. №061504 Позивач придбав у ТОВ "Українська фінансово-промислова компанія" (код за ЄДРПОУ 32249737) комп’ютерну програму "Согеї Вгаш" на суму 5453000 грн., крім того ПДВ 1090600 грн., які в серпні 2004 р. згідно договору від 03.08.2004р. №2004-03/08 Позивачем реалізовано тому же ТОВ "Українська фінансово-промислова компанія" (код за ЄДРПОУ 32249737), але вартістю 1030600 грн., крім того ПДВ 206120 грн.

В травні 2004 року згідно договору від 14.05.2004 р. №51404 Позивач придбав у ТОВ "Українська фінансово-промислова компанія" (код за ЄДРПОУ 32249737) DVD у кількості 33980 шт. на суму 2038800 грн., крім того ПДВ 407760 грн., які у вересні 2004 року згідно договору від 03.09.2004р. №2004-09 Позивачем реалізовані ТОВ МДВ "Імпекс" (ЄДРПОУ 32505962) вартістю 50970 грн., крім того ПДВ 10194 грн.

У вересні 2004 року згідно договору від 02.09.2004 р. №9/02-2004 Позивач придбав у ТОВ "Прима Консалт" DVD у кількості 777600 грн., крім того ПДВ 155520 грн., які в вересні 2004р. №2004-09 Позивачем реалізовані ТОВ МДВ "Імпекс" вартістю 19440 грн., крім того ПДВ 3888 грн.

У вересні 2004 року Позивач придбав у ТОВ "Акма-Інвест" (код за ЄДРПОУ 33057703) права на використання телепрограм в кількості 53 шт. згідно ліцензійного договору від 27.08.2004р. №2004-2708 на суму 31850400 грн. (без ПДВ), які в цьому ж місяці були передані ТОВ "Транс Капітал" (код за ЄДРПОУ 32709164) згідно ліцензійного договору від 07.09.2004р. №2004-07/09 вартістю 30810400 грн.(без ПДВ).

Зазначені операції, на думку відповідача, призвели до збільшення валових витрат та зменшення об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 14301723 грн.

При цьому ДПІ виходила з того, що зі змісту угод та наступних дій платника, який систематично продавав товар за ціною, нижчою від ціни придбання, вбачається навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ і що зазначені дії свідчать про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету, наданого Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

У даному випадку, судам слід було з’ясувати чи були спрямовані дії позивача на безпідставне одержання коштів державного бюджету в такий спосіб, проте вказана обставина судами не досліджувалась, хоча вона має правове значення.

Суди не визначили предмет доказування по вказаним операціям, не зобов’язали ДПІ надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Залишилось не з’ясованим, чи мали операції із придбання та реалізації товару реальний характер.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Суди не встановили та не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товару за ціною, значно нижчою від ціни придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків на суму понад 14 млн. грн. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ при розрахунках за придбаний товар векселями. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ та збільшення податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Посилання судів як на перешкоду відмови у позові на невизнання недійсними укладених позивачем угод у разі встановлення їх нікчемності суперечить закону.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 того ж кодексу, визнання нікчемних угод недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З урахуванням порушень, допущених судами при розгляді цього спору, всі ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.