У травні 2006 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до суду із позовом до ТОВ "Дніпротранссервіс", ПП "Практик" про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке оформлене договором підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, укладеного між ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик", на загальну суму 470 072, 67 грн. згідно п. 1 ст. 207 та п. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. Позивач також просив зобов'язати ПП "Практик" повернути ТОВ "Дніпротранссервіс" грошові кошти в сумі 470 072, 67 грн., отримані на виконання договору підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, та стягнути з ТОВ "Дніпротранссервіс" в доход держави грошові кошти в сумі 470 072, 67 грн. - вартість виконаних робіт згідно договору підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04 липня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, укладений між ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик", на майбутнє з 04 липня 2006 року.

В іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року постанову господарського суду Запорізької області від 04 липня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 04 липня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Дніпротранссервіс", посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення по справі є законні та обґрунтовані, а касаційна скарга задоволенню не підлягає в повному обсязі, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29 травня 2003 року №187/11 "Про проектування та реконструкцію товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротранссервіс" орендованих не житлових приміщень по вул. Жуковського, 32 та прилеглої території колишнього контейнерного майдану вантажного двору станції Запоріжжя-2 під торговельний центр" ТОВ "Дніпротранссервіс" (замовник) і ПП "Практик" (підрядчик) 14 червня 2004 року уклали договір підряду на демонтаж нежитлових приміщень в м. Запоріжжі по вул. Жуковського, 32 за № 20/2004.

Згідно актів виконаних робіт за червень - вересень 2004 року № 35, № 37, № 39, № 40, № 58, № 59 ПП "Практик" виконало вказані роботи на загальну суму 470 072, 67 грн. Оплата ТОВ "Дніпротранссервіс" за виконані роботи здійснена повністю.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2005 року у справі № 2-3918 визнані недійсними статут ПП "Практик", затверджений засновником ОСОБА_1 та зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01 грудня 2003 року, свідоцтво № 38821240 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Практик" з моменту його видачі - з 31 грудня 2003 року, а також припинена юридична особа - ПП "Практик". Це рішення набрало законної сили.

Рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 підписував статут ПП "Практик" та інші документи не з метою створення та діяльності ПП "Практик", а також бути його засновником, а з метою отримання від невідомої особи грошової винагороди в сумі 50 доларів США. Сам він не вносив до статутного фонду підприємства жодної копійки та майна, бо не мав для цього коштів, і відповідно не отримував свідоцтва ПП "Практик", що він є засновником підприємства, установчих документів не складав і їх зміст йому невідомий.

Згідно листа ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 серпня 2005 року за № 2974/7/26-2/3 ПП "Практик" не звітує до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з вересня 2004 року.

Актом про факт незнайдення від 20 травня 2005 року встановлено, що ПП "Практик" (код 32705002) за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 не знаходиться. Документи ПП "Практик" для проведення перевірки не надані.

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ "Дніпротранссервіс" не є власником майна відносно якого ПП "Практик" виконав підрядні роботи.

Власником цього майна (нежитлових приміщень за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 32) є ТОВ "КВК". ТОВ "Дніпротранссервіс" орендує вказане майно у ТОВ "КВК" за договором оренди № 2/03 від 30 грудня 2003 року, пунктом 5.1.5 якого передбачено, що невід'ємні покращення орендованого майна здійснені орендарем є власністю орендодавця та відшкодуванню орендарю не підлягають.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ПП "Практик" не мало на меті і не сплачувало податки і збори, а тому в даному випадку з боку ПП "Практик" при укладенні договору підряду мала місце мета, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що договір підряду може бути визнаний недійсним лише на майбутнє з моменту прийняття судового рішення по справі, оскільки фактичним одержувачем підрядних робіт по поліпшенню майна не є ТОВ "Дніпротранссервіс", а також з урахуванням того, що повернути отримані по договору роботи неможливо.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) позивач не наділений повноваженнями щодо зобов'язання ПП "Практик" повернути ТОВ "Дніпротранссервіс" грошові кошти, а виконані роботи по поліпшенню нерухомого майна ТОВ "КВК", не є "одержаним" ТОВ "Дніпротранссервіс" або "належним йому на відшкодування виконаного" в розумінні ст. 208 Господарського кодексу України, а також одержаними коштами в розумінні п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи недійсним договір підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, укладений між ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик", не врахували те, що положення цих статей слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, зазначені в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик" про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке оформлене договором підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України підлягало закриттю.

Враховуючи вищевикладене, згідно з вимогами ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України постанова господарського суду Запорізької області від 04 липня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року підлягають скасуванню в частині визнання недійсним договору підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, укладений між ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик", на майбутнє з 04 липня 2006 року із закриттям провадження у справі в цій частині.

В той же час, санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2005 року у справі № 2-3918 про визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та припинення ПП "Практик", оскільки предметом дослідження в даній справі не була наявність протиправного умислу при укладенні договору підряду на демонтаж нежитлових приміщень № 20/2004 від 14 червня 2004 року.

Юридичним наслідком припинення державної реєстрації підприємства є здійснення ліквідаційної процедури. Сам факт припинення державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами попередніх інстанцій не були встановлені факти щодо обізнаності ТОВ "Дніпротранссервіс" відносно обставин державної реєстрації ПП "Практик".

Враховуючи вищевикладене, рішення судів попередніх інстанцій не містять посилання на обставини, які б свідчили про те, що, укладаючи договір підряду на демонтаж нежитлових приміщень № 20/2004 від 14 червня 2004 року, ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик" діяли з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та мали умисел на це.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірна угода була укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи, який, в свою чергу, є наслідком порушення судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстав звільнення від доказування.

Водночас, часткова помилковість висновків не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення в цій частині.

При цьому колегія суддів також враховує наступне.

Частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом, що відповідає нормам ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то ці санкції є адміністративно - господарськими згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України і можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 04 липня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року скасувати в частині визнання недійсним договору підряду № 20/2004 від 14 червня 2004 року, укладеного між ТОВ "Дніпротранссервіс" та ПП "Практик", на майбутнє з 04 липня 2006 року із закриттям провадження у справі в цій частині .

В решті постанову господарського суду Запорізької області від 04 липня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.