Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Вишневецької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року

у справі № АС-42/125-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Земляне"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, -

про визнання нечинною та скасування податкової вимоги, -

У березні 2006 року ТОВ фірма "Земляне" звернулась до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання нечинною та скасування другої податкової вимоги ДПІ у Київському районі м. Харкова № 2/247 від 20 лютого 2006 року, зобов’язання звільнити активи ТОВ фірми "Земляне" з – під податкової застави та виключити вказану податкову заставу з Державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна, зобов’язання ДПІ у Київському районі м. Харкова провести списання у картці особового рахунку позивача за платежем 16030000 "податки, не віднесені до інших категорій" суми пені в розмірі 8 437, 46 грн.

Під час розгляду справи до участі у справі було залучено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

Постановою господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року позов задоволено.

Скасовано другу податкову вимогу ДПІ у Київському районі м. Харкова № 2/247 від 20 лютого 2006 року.

Зобов’язано ДПІ у Київському районі м. Харкова звільнити активи ТОВ фірми "Земляне" з-під податкової застави та виключити податкову заставу з державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна.

Зобов’язано ДПІ у Київському районі м. Харкова провести списання у картці особового рахунку ТОВ фірми "Земляне" за платежем 16030000 "податки, не віднесені до інших категорій" суму пені в розмірі 8 437, 46 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ фірми "Земляне" державне мито в сумі 3, 40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року постанову господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року, прийняти нове судове рішення, яким позов ДПІ у Київському районі м. Харкова задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ фірма "Земляне", посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити постанову господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року без змін, а касаційні скарги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПІ у Київському районі м. Харкова - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова та касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

25 листопада 2002 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення – рішення № 0007672301/0, яким ТОВ фірми "Земляне" на підставі п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено суму податкового зобов’язання за платежем: фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 921 430, 30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 червня 2003 року у справі № А-13/452-02 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0007672301/0 від 25 листопада 2002 року визнано частково недійсним в частині застосування фінансових санкцій в сумі 717 015, 10 грн. Рішення суду набрало законної сили.

Згідно облікової картки платника податків - ТОВ фірми "Земляне" сума фінансових санкцій в розмірі 717 015, 10 грн. обліковується за платежем 16030000 "Інші податки".

Позивачем частково були сплачені застосовані до нього штрафні санкції.

Станом на 19 січня 2006 року залишок несплаченої суми штрафної санкції складає 194 462, 88 грн. Також за даними картки особового рахунку на суму заборгованості зі сплати штрафних санкцій була нарахована пеня в сумі 3 155, 91 грн.

У зв’язку із зміною юридичної адреси позивач перейшов на облік до ДПІ у Київському районі м. Харкова.

19 січня 2006 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняла першу податкову вимогу № 1/102, згідно якої станом на 19 січня 2006 року ТОВ фірма "Земляне" має податковий борг в сумі 197 786, 46 грн., у тому числі 167, 67 грн. з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (основний платіж), 194 462, 88 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 3 155, 91 грн. пені з податків, не віднесених до інших категорій.

20 лютого 2006 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняла другу податкову вимогу № 2/247, згідно якої станом на 20 лютого 2006 року ТОВ фірма "Земляне" має податковий борг в сумі 187 155, 85 грн., у тому числі 178 718, 39 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 8 437, 46 грн. пені з податків, не віднесених до інших категорій.

24 січня 2006 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було складено акт опису активів № 1, на які поширюється право податкової застави. Крім того, згідно витягу про реєстрацію в Державну реєстрі обтяжень рухомого майна на активи в сумі 311 103, 55 грн. поширюється право податкової застави.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", не відносяться до податкового зобов’язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а тому вони не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою цим Законом, у зв’язку з чим винесення другої податкової вимоги від 20 лютого 2006 року № 2/247 та поширення на активи позивача податкової застави є неправомірним. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на те, що нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, застосованих на підставі п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", законодавством не передбачено.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 вищезазначеного податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 цього ж Закону).

Таким чином, згідно з положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкове повідомлення – рішення, як форма акту ненормативного характеру, може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Відповідно до положень п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону в податковому повідомленні – рішенні також можуть визначатись штрафні санкції, які передбачені в ст. 17 цього ж Закону.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в податковому повідомленні – рішенні № 0007672301/0 від 25 листопада 2002 року сумою податкового зобов’язання були визначені фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 921 430, 30 грн., передбачені ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Фінансові санкції, передбачені ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовуються до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", не відносяться до податкового зобов’язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що прийняття другої податкової вимоги та поширення податкової застави на активи позивача є неправомірним враховуючи те, що відповідно до положень п. 6.2 ст. 6 та положень п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової вимоги (першої та другої) та поширення податкової застави на активи платника податку здійснюється податковими органами лише у випадку несплати платником податку узгодженої суми податкового зобов’язання.

При цьому суди попередніх інстанцій також вірно посилались на те, що пеня за несплату фінансових санкцій, передбачених ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", в законодавстві не передбачена, що також обґрунтовує правомірність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційні скарги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягають залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.