розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року у справі за позовом прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства"Рапід" про стягнення суми штрафних санкцій,-

У липні 2006 року прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Рапід" про стягнення на користь позивача штрафних санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 – 2005 роках, в сумі 13 516,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що у 2004 році приватному підприємству "Рапід" згідно звітності за формою№10-ПІ встановлено норматив для працевлаштування інвалідів у кількості 2 осіб, фактично ж підприємством не було створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів. Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сума штрафних санкцій за це порушення становить 5830,44 грн.

Позивач також вказав, що згідно поданого підприємством звіту за ф.№10-ПІ за 2005 рік відповідач повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, а фактично не створив жодного і оскільки відповідачем не виконаний встановлений чинним законодавством норматив, він повинен сплатити штрафні санкції за 2 незайнятих інвалідами в 2005 році робочих місця у розмірі 7686,36 грн. Загальна сума заборгованості підприємства по сплаті штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2004-2005 роках становить 13 516, 80 коп.

Постановою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року постанову господарського суду Харківської області від 11 вересня 2006 року змінено. В частині стягнення 5830,44 грн. штрафних санкцій постанову господарського суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову господарського суду залишено без змін. суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки посиланням на пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 250 ГК України, для стягнення штрафних санкцій за 2004рік.

На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скаргаХарківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 44 чоловіки, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити в кількості 2 інвалідів, а на підприємстві у звітному періоді інваліди взагалі не працювали. У 2004 році на вказаному підприємстві працювало 46 осіб, норматив для працевлаштуванні інвалідів становив 2 особи, однак інваліди на підприємстві не працювали.

Відрахування до відділень Фонду не мають характеру обов’язкових платежів і сплачуються лише у тому разі, якщо роботодавцем не виконуються нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Ці платежі мають характер санкцій за нестворнення робочих місць.

Слід зазначити, що господарським законодавством України, зокрема ст. 250 ГПК України, встановлюється строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 250 ГПК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Враховуючи, що за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році відповідач повинен був сплатити штрафні санкції в сумі 5830,44 грн. до 15.04.2005р. (п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р. (1767-2001-п) ), то на підставі ст. 250 ЦПК України, строк позовної давності про стягнення штрафних санкцій з відповідача за 2004 рік сплинув 16.04.2006р. Однак позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення таких штрафних санкцій 27.07.2006р., тобто з перебігом вказаного строку.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про помилковість рішення суду першої інстанції про стягнення штрафних санкцій за 2004 рік.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судов е рішення суд у апеляційної інстанцій постановленоз додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статт ями 220,220-1,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргуХарківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року залишити без змін.