розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СМП виробничої фірми "Меблевик" про стягнення заборгованості,-

У червні 2006 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до СМП виробничої фірми "Меблевик" про стягнення заборгованості.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року, в задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи рішення виходили з того, що за правилами п. 14 Положення № 314 (314-95-п) робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві. Середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314 (314-95-п) ) обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

У матеріалах справи міститься Лист Тернопільського міського центру зайнятості № 07/1154 від 28.07.2006 р., в якому повідомляється, що СМП ВФ "Меблевик" зареєстрована в Тернопільському районному центрі зайнятості. Відповідно, на запит відповідача Тернопільський районний центр зайнятості відповів Листом № 03-555 від 03.08.2006 р., що станом на 01.01.2005 р. підприємством був поданий звіт форми № 3-ПН, в якому вказувалося про наявність вільного робочого місця для інваліда на посаду столяра, однак інваліди даної категорії на обліку в центрі зайнятості були відсутні.

Також у даній справі міститься Акт атестації робочого місця інваліда від 01.01.2005 р., згідно висновків якого робоче місце столяра оббивальника меблів відповідає вимогам, встановлених діючим законодавством.

Відповідач подав Довідку № 03-821 від 26.10.2006 р. Тернопільського районного центру зайнятості про те, що СМП "Меблевик" регулярно подає звіти форми № 3-ПН.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Тернопільської області від 28 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006 року залишити без змін.