Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.I.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В.

при секретарі - Марушевському А.А.

сторони в судове засідання не з"явилися, хоча були належним чином повідомлені

за позовом ОСОБА_1

до головного управління МВС України в м. Києві, МРЕВ-1 УДАI Головного управління МВС України в м. Києві, Київської регіональної митниці

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1

на постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2007 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до головного управління МВС України в м. Києві, МРЕВ-1 УДАI Головного управління МВС України в м. Києві, Київської регіональної митниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що дії відповідачів по утриманню автомобіля порушують права власника автомобіля.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії ГУ МВС України в м. Києві протиправними. Зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві передати позивачу автомобіль та забов"язано МРЕВ-1 ГУ МВС України в м. Києві провести державну реєстрацію автомобіля з видачею посвідчення про реєстрацію транспортного засобу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції представник ГУ МВС України в м. Києві звернулася з апеляційною скаргою до Апеляційного суду м. Києва щодо скасування зазначеної вище постанови.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2007 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанова суду першої інстанції скасована, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка у 2004 році за договором купівлі - продажу придбала автомобіль Лексус. Вказаний договір було укладено нею через представника ОСОБА_2 в подальшому з фірмою ДМК-ТЕК було укладено контракт на замитнення автомобіля та перевезення його з Німеччини на територію України до місця її проживання, після чого було здійснено сплату зазначених послуг. Розмитнення автомобіля на території України було доручено здійснити ОСОБА_3, який залучив до цього свого знайомого ОСОБА_4 Однак, вказані особи зникли разом з отриманими грошима для сплати митних платежів. На даний час у провадженні слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві перебувають справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4 201 ч.1 КК України (2341-14) . Спірний автомобіль знаходиться на зберіганні у Головному управлінні МВС України в м. Києві. .

У рішенні суд апеляційної інстанції послався на те, що спірний автомобіль переданий на відповідальне зберігання начальнику автогосподарства ГУ МВС України в м. Києві на підставі постанови слідчого від 16 серпня 2006 року і утримується відповідачем правомірно на підставі ст. 79 КПК України (1001-05) , яка передбачає, що в окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірних дій відповідача, зазначивши при цьому, що позивачка має право власності на придбаний автомобіль, який є речовим доказом і що спірне питання вирішується шляхом оскарження слідчих дій в порядку КПК України (1001-05) .

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлене по справі рішення суду відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .