розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Малого колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" на рішення господарського суду Одеської області від 15 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі за позовом Iзмаїльського районного центру зайнятості Одеської області до Малого колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

Iзмаїльський міжрайонний центр зайнятості звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення з Малого колективного сільськогосподарського підприємства (надалі - МКСГП) "Колос" заборгованості по страхових внесках до Фонду на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 2638,06 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 15.05.06 року позов повністю задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.06 року. апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій по справі відповідач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову Iзмаїльського міськрайцентру зайнятості до МКСП "Колос" про стягнення 2638,06 грн. При цьому посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2007 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів вирішила касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що МКСГП "Колос" 26.01.1999 року зареєстровано в Iзмаїльському міськрайонному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду і є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

28.02.06 року Iзмаїльським міськрайонним центром зайнятості проведена перевірка виконання Законів України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" (402/97-ВР) , " Про зайнятість населення" (803-12) МК СГП "Колос" за період з 01.01.2001 року по 31.12.2005 року і за її результатами складено акт №22. В ході перевірки виявлена заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 2638,06 грн. за період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року.

Підприємство "Колос" не виконало обов'язку зі сплати страхових внесків до Фонду.

Під час розгляду даної справи, встановлено, що спір виник із-за різного тлумачення сторонами Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Центр зайнятості вважає, що з набранням чинності з 01.01.02 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) встановлено новий порядок сплати страхових внесків і за цим порядком фіксований сільськогосподарський податок не сплачується в рахунок страхових внесків.

Підприємство посилається на те, що страхові внески включено до складу фіксованого податку, згідно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) і як платник цього податку, відповідач сплатив податок в повному обсязі до бюджету.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 року (320-14) набрав чинності з 01.01.1999 року Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачувався, зокрема, і у рахунок збору на обов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до п. 4 ст. 9 названого Закону для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку було зупинено дію Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 (1251-12) року. в частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), що включені до складу фіксованого сільськогосподарського податку, та дію Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26.06.1997 (402/97-ВР) року.

На час набрання чинності Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) в редакції від 18.02.1997 року визначав збір на обов'язкове соціальне страхування як загальнодержавний платіж, тоді як Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) , в свою чергу, визначив порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування, в т.ч. збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до п. 2 р. II "Порядку введення в дію Закону України від 18.02.97 року "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (77/97-ВР) , дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування лише до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) набрав чинності з 01.01.2001 року і визначив правові, фінансові та організаційні засади загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ст. 34 названого Закону забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Ст. 35 цього Закону передбачає обов'язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески, а у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф та пеню.(ст.38 названого Закону).

Пунктом 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, яка не суперечить цьому Закону.

З 01.01.2001 року набрав чинності і Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) , яким встановлено розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, а також - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно з п.5 ст.6 цього Закону з 01.01.2001 року втратив чинність Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) .

Положення Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , яким було передбачено збір на обов'язкове соціальне страхування, виключено на підставі підпункту 2 пункту 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового соціального страхування".

Таким чином, з 01.01.2001оку законодавцем встановлено новий порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що страхові внески не включаються до складу фіксованого сільськогосподарського податку і правомірно задовольнили позов.

Керуючись ст.ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Малого колективного підприємства "Колос" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 15 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року - без змін.