провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денір" до Рівненської митниці про визнання неправомірною відмову у митному оформленні товару, скасування талону відмови та зобов’язання здійснити митне оформлення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Рівненської митниці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, -

У лютому 2006 року ТОВ "Денір" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської митниці про визнання неправомірною відмови у митному оформлені товарів; скасування талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 463 від 22.11.05; зобов’язання відповідача здійснити митне оформлення товару.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 10 березня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, постанова суду першої інстанції скасована. Позов задоволено. Визнано неправомірною відмову у митному оформленні товарів згідно з талоном відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 463 від 22.11.05, зобов’язано Рівненську митницю здійснити митне оформлення товару за ціною угоди, визначеною станом на 22.11.05 митною вартістю 30218,47 грн. в кількості нетто

У касаційній скарзі на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року Рівненська митниця ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції на докази митниці уваги не звернув, не дослідив їх та не дав їм належної юридичної оцінки, неповно з’ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що призвело до скасування законного рішення Господарського суду Рівненської області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2005 року ТОВ "Денір" для проведення митного оформлення до Рівненської митниці подало ВМД № 204000001/5/107999 на товар: риба с/морожена, сайра нерозделана 25+, 1/22, в кількості нетто 19580 кг

22 листопада 2005 року Рівненською митницею видано талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів № 463. Підставою відмови було те, що заявлена у ВМД №204000001/5/107999 від 22.11.05 митна вартість не відповідає ціновій інформації, що наявна у митниці (додаток до Протоколу про співпрацю між Державною митною службою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.05). Митне оформлення ввезеного товару відбулося за методом №6, підстава: ст.273 МК України, в результаті чого митна вартість збільшилася до 39552,00 грн.

Згідно з ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 265 МК України (чинної на момент ввезення товару) у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи поданих (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходи з того, що відповідач не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей по вартості товару, оскільки відповідач посилається на аналіз цінової інформації на ідентичні та подібні товари, ввезені у цей період іншими суб’єктами господарювання на територію України і не підтверджує факту, що позивач ввозив товар по найнижчій ціні, а посилання на те, що у більшості випадків ціна товару при ввезенні іншими суб’єктами господарювання була вищою, не можуть розцінюватись як безспірний доказ.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем порушено вимоги ст. 266 МК України, в якій зазначено, що якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики (ст. 273 МК України).

Доказів послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування чи незастосування інших методів, відповідачем надано не було.

Позивачем по зовнішньоекономічній операції було подано відповідачу всі необхідні для розмитнення товару документи, а інших додаткових відомостей по вартості товару відповідач не вимагав, тому у відповідача не було підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару та видачі талону відмови у митному пропуску на митну територію України.

Крім того, суд апеляційної інстанції дав вірну оцінку тому, що визначення Рівненською митницею митної вартості декларованого позивачем товару на підставі ціни, зазначеної у додатку до Протоколу про співпрацю між Державною митною службою України та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.05, є необґрунтованим, оскільки позивач не є учасником, що підписав даний Протокол, а згідно із змістом протоколу, зазначена в додатку до нього ціна рибопродуктів є обов’язковою для учасників, що його підписали, а не для інших імпортерів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Рівненської митниці відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року залишити без змін.