розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року у справі №А-6/9 за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Коломийської ОДПІ, третя особа – СГК "Підгір’я", про визнання нечинним рішення, -

В червні 2005 року Івано-Франківський обласний центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд з позовом до Коломийської ОДПІ, в якому просив визнати недійсним рішення відповідача від 20.10.2003р. за №41 щодо списання безнадійного податкового боргу СГК "Підгір’я" перед Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції до участі в якості третьої особи було залучено СГК "Підгір’я".

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року, позов задоволено.

Справа № К-30348/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Коломийська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Коломийською ОДПІ винесено рішення від 20.10.2003р. за №41 про списання безнадійного податкового боргу з СГК "Підгір’я".

Даним рішенням списано заборгованість по сплаті страхових внесків, нараховану пеню за несвоєчасну сплату цих внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та штраф в сумі 4318,00грн., яка виникла станом на травень 2003 року.

Відповідно до абзацу 1 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників податків визначено в Законі України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Згідно ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) сплаті не підлягають. У переліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що міститься у Законі України "Про систему оподаткування" (1251-12) , що є вичерпним і становить систему оподаткування України, внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відсутні.

Статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий борг - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Податкове зобов’язання у свою чергу визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) податки і збори (обов’язкові платежі) не включено до переліку джерел формування коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

До набрання чинності Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) (01.01.2001р.), платежі на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття мали статус збору (обов’язкового платежу) входили до складу загальнообов’язкових податків та зборів, визначених ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Таким чином, до моменту набрання чинності Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) розповсюджувалися також норми, які регулюють відносини у сфері оподаткування, у тому числі норми Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , які розповсюджують свою дію на порядок, списання та розстрочення податкового боргу.

Отже, суди першої і апеляційної інстанцій проаналізувавши положення Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) дійшли до вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення відповідача від 20.10.2003р. за №41 щодо списання безнадійного податкового боргу СГК "Підгір’я" перед Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, адже заборгованість СГК "Підгір’я" в сумі 4318,00грн. не є податковим боргом.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції – відхилити.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року – залишити без змін.