Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 26.02.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Ясинуватського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та Ясинуватської ОДПІ на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006 та постанову господарського суду Донецької області від 10.07.2006

у справі №29/105а

за позовом Ясинуватського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Ясинуватської ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Ясиноватське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ясинувата звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) про визнання недійсними: податкового повідомлення - рішення від 03.02.2006р. № 0001682301/2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 226855 грн. 20 коп., в тому числі основний платіж в сумі 174 504 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 52351 грн. 20 коп.; податкового повідомлення - рішення від 03.02.2006р. № 0001692301/2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 186189 грн., в тому числі основний платіж в сумі 124126 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 62063 грн.; податкового повідомлення - рішення від 03.02.2006р. № 0000102301/2 про визначення суми податкового зобов'язання - штрафних санкцій по податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності, в сумі 17450, 40 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 10.07.2006р., яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006 у справі № 29/105а, позовну заяву задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.02.2006р. № 0001692301/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11685 грн., у тому числі основний платіж в сумі 7790 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3895 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулись із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Позивач в своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в своїй скарзі просить скасувати рішення судів в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В решті рішення залишити без змін.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в основу повідомлень - рішень, які оскаржувались, покладений акт від 30.09.2005р. № 161/23/05524310 про результати планової документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 30.09.2005р. № 0001682301/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 226855, 20грн., в тому числі основний платіж в сумі 174504 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 52351, 20 грн. та податкове повідомлення - рішення від 30.09.2005р. № 0001692301/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 189532, 50 грн., в тому числі основний платіж в сумі 126355 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 63177, 50 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, яка рішенням Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.12.2005р. № 11343/10/25-013-2 залишена без задоволення, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.12.2005р. № 0001682301/1 та № 0001692301/1 з визначенням тих же сум податкових зобов’язання.

Рішенням ДПА у Донецькій області від 30.01.2006р. №1085/10/250135 податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.09.2005р. № 0001682301/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 30.09.2005р. № 0001692301/0 скасовано в частині донарахованого податку в сумі 2229 грн. та штрафних санкцій в сумі 1114 грн. 50 коп., та збільшена сума нарахованої штрафної санкції по податку на прибуток на 17450 грн.40 коп..

За результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.02.2005р. № 0001682301/2, № 0001692301/2 та № 0000102301/2.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відносно податкових повідомлень - рішень від 03.02.2005р. № 0001682301/2 та №0000102301/2.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомлення - рішенням від 03.02.2005р. № 0001682301/2 згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 226855, 20 грн., в тому числі основний платіж в сумі 174504 грн. та штрафні ( фінансові) санкції в сумі 52351, 20 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Податковим повідомлення - рішенням від 03.02.2005р № 0000102301/2 згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена сума штрафної санкції по податку на прибуток в розмірі 17450 грн.40коп.

Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що управління в порушення абз. "б" п.п.12.1.5. п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІV кварталі 2004р. не збільшена сума валового доходу на суму непогашеної заборгованості в розмірі 698016 грн., що привело до заниження податку на прибуток підприємства в цьому періоді на суму 174504 грн..

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2004р. у справі №9/403 з позивача на користь Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчермет" стягнута заборгованість за надані послуги з центрального водопостачання за договором від 10.12.2002р. № 4 за період з 01.11.2003р. по 30.04.2004р. в сумі 698016 грн.

Відповідно до п.п.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону "Про оподаткування прибутку підприємства" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене у підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, позивач не надав доказів погашення стягнутої рішенням суду заборгованості в розмірі 6980 16 грн. до настання строків, визначених абз. "6-м п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 наведеного Закону.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем валових доходів правомірний та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

До того ж відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволені позовної заяви в цій частині.

По податковому повідомленню-рішенню від 03.02.2006р. № 0001692301/2.

З матеріалів справи вбачається, що зазначеним повідомленням – рішенням, згідно п.п. "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 186189грн., в тому числі основний платіж в сумі 124126 грн. та штрафні ( фінансові) санкції в сумі 62063 грн. Штрафні санкції нараховані відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Однією з підстав для визначення суми податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що позивач в порушення п.4.5 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" в листопаді 2004р. не збільшив суму податкового зобов'язання на 116336 грн. у зв'язку з проведенням процедури врегулювання сумнівної заборгованості згідно рішення господарського суду Донецької області від 22.10.04р. у справі № 9/403 про стягнення заборгованості в сумі 698016 грн.

Згідно п.4.5 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Позивач згідно вимог п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" зобов'язаний був збільшити валовий доход на суму непогашеної заборгованості в розмірі 698016 грн.

З огляду на зазначене вбачається, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість також правомірний та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Іншою підставою для донарахування податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що позивач в порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, що в свою чергу не заперечується позивачем.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 наведеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як латник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця) ; д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165 (z0233-97) , зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 вищезазначеного порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 цього порядку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при Імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податок на додану вартість в сумі 7790 грн. підтверджений податковими накладними № 278 від 21.04.2004р.,№ 693/9-2038 від 30.04.2004р., № 893 від 31.03.2004р., № 488 від 28.05.2004р., № 12 від 02.07.2004р.,№ 483/08 від 02.08.2004р., № 40 від 31.08.2004р., № 2766 від 30.09.2004р., № 262/1 від 06.10.2004р., № 67 від 26.10.2004р" № 334 від 19.10.2004р.,№ 10175 від 04.11.2004р., № 207 від 08.11.2004р., № 102 від 09.11.2004р., № 86 від 26.11.2004р., № 265 від 30.11.2004р., № 10 від 30.11.2004р., від 22.12.2004р., витрати у зв'язку з придбанням ТМЦ за зазначеними накладними відносяться до складу валових витрат, тому позивач правомірно сформував податковий кредит за цими податковими накладними.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Ясинуватського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та Ясинуватської ОДПІ задоволенню не підлягають, а ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006 та постанова господарського суду Донецької області від 17.07.2006 у справі №29/105а – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Ясинуватського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Ясинуватської ОДПІ залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006 та постанову господарського суду Донецької області від 17.07.2006 у справі №29/105а – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.