Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 26.02.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 27.07.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006

у справі №25/185-А

за позовом ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

до ТОВ "Рейдер ЛТД"

ПП "Техзбуд"

про визнання недійсним договору

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до ТОВ "Рейдер ЛТД", ПП "Техзбуд" про визнання недійсним договору №15 від 14.07.2004р. про поставку матеріалів, укладеного між відповідачами, на загальну суму 155090,69грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 27.07.2006р., яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. у справі №25/185-А, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Рейдер ЛТД" та ПП "Техзбут" укладено договір № 15 від 14.07.2004р. поставки матеріалів, згідно якого останній зобов'язується поставити та передати у власність матеріал, а відповідач-1 прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах укладеного договору, предметом поставки є дошка дубова необрізна вищого ґатунку.

Виконання спірної угоди підтверджується видатковою накладною № РН-0000135 від 16.07.2004р. та податковими накладними № 633 від 22.07.2004р. на суму 31090, 69 грн. (в т.ч. ПДВ 5181,79 грн.), № 623 від 20.07.2004р. на суму 62000 грн. (в т.ч. ПДВ - 10333 грн.), № 608 від 15.07.2004р. на суму 62000 грн. (в т.ч. ПДВ - 10333 грн.), платіжними дорученнями № 249 від 15.07,2004р., № 262 від 22.07.2004р., б/н від 20.07.2004р.

Приватне підприємство "Техзбут" зареєстровано 08.12.2003р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, номер рішення 20250, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32776398. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №39052590.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2004р., яким визнано недійсним статут ПП "Техзбут" з моменту складання, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Техзбут" з моменту здійснення реєстрації, зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва виключити із реєстру ПДВ реєстрацію ПП "Техзбут", скасовано ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2005р. за нововиявленими обставинами. За результатами перегляду справи за позовом Подовіннікова П.Г. до ПП "Техзбут", третя особа ДПА у м. Києві ухвалою суду від 29.08.2005р. позов залишено без розгляду, ухвала набрала законної сили в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на момент подання позову позивачем та на момент розгляду справи в суді, установчі документи, державна реєстрація, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Техзбут" є чинними.

Також, слід зазначити що відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві від 31.05.2006р. №13-3439 Приватне підприємство "Техзбут" (ідентифікаційний код 32776398) значиться в ЄДРПОУ.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач в обґрунтування вимог вказує, що первинні документи та податкова звітність складались невідомими особами, які не володіли належним обсягом легалізованих у встановлений законом спосіб повноважень, а отже такі документи не можуть вважатись належними та допустимими доказами, які б свідчили про належне декларування податкових зобов'язань та їх сплату за результатами виконання спірного договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, судами зазначені доводи повно та всебічно перевірені, та вірно встановлено, що ПП "Тех збут" у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2004р., прийнятої ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, підприємством були задекларовані відповідні податкові зобов'язання, згідно облікових карток з податку на додану вартість та податку на прибуток, в період укладання спірної угоди звітність до податкової інспекції подавалась вчасно та з відповідними показниками фінансово-господарської діяльності.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що податковими органами було визначено суму податкового зобов'язання відповідачу-2 відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" №253 від 21.06.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (z0567-01) та узгодження суми податкового зобов'язання у відповідності до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в матеріалах справи не вбачається.

Крім того, перевірки з дотримання відповідачем-2 вимог податкового законодавства не проводились, рішення податкового органу про визначення податкового зобов'язання платника податків не приймалось. Доказів нарахування ПП "Техзбут" штрафних санкцій навіть за неподання звітності відповідно до вимог пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем не надано, а також доказів застосування до відповідача-2 непрямих методів визначення податкових зобов'язань, в тому числі на підставі результатів зустрічних перевірок контрагентів ПП "Техзбут" (зокрема ПП "Рейдер ЛТД"), на підставі дослідження руху коштів на банківських рахунках ПП "Техзбут" тощо, не надано.

Також, не вбачається в матеріалах будь-яких доказів на підтвердження притягнення посадових осіб ПП "Техзбут" та ПП "Рейдер ЛТД" до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків чи фіктивне підприємництво.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Доказами спрямованості умислу суб'єкта оскаржуваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Під час розгляду справ за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними суду відповідно до вимог Глави 6 КАС України (2747-15) необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності cуб’єкта господарювання, в тому числі при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не доведено суду обставини, на які він посилається, не визначено і не обґрунтовано чим саме порушено інтереси держави в цілому, які конкретні нормативні акти, що визначають соціально-економічні основи держави не дотримано, чи був намір та прямий умисел порушити вимоги закону, не визначено і не обґрунтовано розмір шкоди або збитків заподіяних державі, шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння шкоди саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачами згідно спірної угоди.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду м. Києва від 27.07.2006р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р. у справі №25/185-А залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 27.07.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 у справі № 25/185 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.