розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську на постанову Господарського суду Одеської області від11.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№15/14-06-404А

за позовом Державної податкової інспекції у м.Іллічівську

до Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" "ІМТП"

про визнання права власності на безхазяйне майно

Заявлено позовні вимоги про визнання прав власності за державою в особі ДПІ на безхазяйне майно, а саме: 4 кипи бавовни загальною вагою 810кг, 5пачок листової сталі вагою 22480кг, труб металевих в кількості 2штук, загальною вагою 790кг, 1рулон трансформаторної сталі загальною вагою 4140кг, металевих засувок загальною вагою 96кг, загальною вартістю майна 31000грн., що знаходиться на території Іллічівського морського торгівельного порту за адресою площаПраці,6 м.Іллічівськ Одеської області 68001 та зобов’язання Іллічівський морський торгівельний порт передати зазначене майно в доход держави через ДПІ у м.Іллічівську на підставі ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" та п.1 ст. 16. ст.ст. 335, 336 Цивільного кодексу України.

Постановою Господарського суду Одеської області від11.04.2006 залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№15/14-06-404А в позові відмовлено.

Дана справа розглянута Господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, обґрунтовуючи її ст. 6, 13, 17, 211, 212, 213 Кодексу адміністративного судочинства України просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від11.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№15/14-06-404А та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому відповідно до п.4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України - компетенція адміністративних судів поширюється на: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. А як визначено п.12 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу", до функцій ДПІ віднесено обов’язок проводити роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна. З аналізу даної статті можна зробити висновок, що ДПІ може, крім іншого, звертатись з позовами про визнання права власності на майно.

Виходячи із наведеного даний спір (визнання права власності на безхазяйне майно) не підсудний адміністративному суду.

А оскільки спір виник між юридичними особами, тому суду необхідно визначитись із підсудністю даного спору, виходячи із суб’єктного складу та предмету спору.

Також відповідно до інстанційної підсудності, визначеної у ч.3 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно врахувати, що Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. І компетенція Вищого адміністративного суду України непоширюється на перегляд в касаційному порядку судових рішень у спорах, підсудних господарським судам із врахуванням ст. 336 Цивільного кодексу України, якою визначено, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст.347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

З огляду на зазначене постанова Господарського суду Одеської області від11.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№15/14-06-404А не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню. Справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді суду врахувати наведене.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Одеської області від11.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№15/14-06-404А скасувати. Справу№15/14-06-404А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.