розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року у справі №16/467 за позовом сільськогосподарського фермерського господарства "Наталі" до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення суми, -

У січні 2006 року сільськогосподарське фермерське господарство "Наталі" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення матеріальної допомоги по вагітності та пологах у сумі 10205,19 грн., інфляційних у сумі 1265,44 грн. та збитків у сумі 40800,00 грн. на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (2240-14) ".

Постановою господарського суду Черкаської області від 18 травня 2006 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов частково задоволено. Стягнуто з Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь СФГ "Наталі" матеріальну допомогу в зв'язку із вагітністю та пологами виплачену найнятому працівнику ОСОБА_1 в сумі 10205,19 грн. та державне мито в сумі 102,05 грн.

В касаційній скарзі Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу СФГ "Наталі" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням (2240-14) ", платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи. Страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Спеціальна реєстрація для фізичних осіб - найманих працівників не вимагається - ці особи вважаються застрахованими з часу укладення трудового договору

Статтею 23 Закону передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Тобто підприємство самостійно здійснює належні виплати своїм працівникам в результаті настання страхового випадку за рахунок сум внесків, які належать до сплати Фонду. У випадку недостатності цих коштів їх відшкодування здійснюється Фондом на користь підприємства за результатами звітності підприємства.

Відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) призначаються: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.

Згідно ст. 5 даного Закону допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби), а статтею 8 Закону передбачено, що допомога надається на підставі довідки лікувального закладу встановленого зразка (лікарняний лист).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць (ст. 9 даного Закону).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2004 року між СФГ "Наталі" та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір № 1 (а.с. 7-8), відповідно до умов якого працівник прийняв на себе обов'язки виконувати роботу технолога- овочівника, яка включає в себе роботи по засіву, вирощуванню та догляду за розсадою сільськогосподарських культур. У відповідності до п. 2.1.3. договору, працівнику виплачується заробітна плата із розрахунку не менше 2 000,00 грн. за повний відпрацьований місяць при п'ятиденному робочому тижні, працівнику надається щорічна відпустка.

З копії наказу № 1 від 1 березня 2004 року та трудової книжки (а.с. 9-10) вбачається, що ОСОБА_1 прийнято на роботу технологом з 01.03.2004 р. за безстроковим трудовим договором.

З трудової угоди (а.с. 68) вбачається, що сторони заключили строковий трудовий договір. В даному договорі конкретно не зазначено місце, об'єм та строки виконання робіт, в той час як встановлено п'ятиденну робочу неділю (тиждень) та зарплату. В цей же день 01.03.2004р. вищевказаний договір замінено на безстроковий (а.с. 7-8).

Відповідності до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (2240-14) ", виплата соціальної допомоги по вагітності та пологах здійснюється підприємством лише тим особам, з якими укладено трудові договори, а не цивільно-правові. Соціальне страхування осіб, які працюють на умовах цивільно-правових договорів здійснюється на добровільних засадах.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем доведено, що взаємовідносини між роботодавцем та працівником були оформлені саме відповідно до трудового договору, оскільки на підтвердження позовних вимог позивачем додано табелі обліку робочого часу та копія трудової книжки працівника ОСОБА_1 та звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного трудового договору недійсним та стягнув з відповідача понесені підприємством витрати на виплату працівнику ОСОБА_1 коштів по родовій та післяродовій відпустці в сумі 10205,19 грн.

Також суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення збитків у сумі 40 800,00 грн., оскільки позивач розрахував збитки як неодержаний дохід з саджанців сільськогосподарських культур та врожаю з них, які б позивач міг придбати на кошти, які не відшкодував Фонд. Підприємницька діяльність ведеться на страх і ризик господарюючого суб'єкта. Відносини між позивачем і відповідачем не носять господарський (підприємницький) характер, а тому ведення господарської діяльності не може залежати від виконання Фондом своїх обов'язків з соціального страхування. Стягнення збитків позивач обґрунтував ст. 623 ЦК України, яка врегульовує відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї особи іншій особі, а також до податкових, бюджетних відносин, цивільне законодавство не застосовується.

За таких обставин Київський міжобласний апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року залишити без змін.