за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про визнання незаконними дій та стягнення матеріальної і моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 4 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 липня 2006 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії прокуратури Печерського району міста Києва.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконними дій прокуратури Печерського району міста Києва та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовував тим, що 12 листопада 2004 року він звернувся до Генеральної прокуратури з заявою про вжиття заходів для встановлення осіб, які вчинили відносно нього протиправні дії, з числа працівників Київської міліції. Ця заява була передана для розгляду в прокуратуру Печерського району міста Києва, яка розглянула заяву, на думку заявника, не належним чином, оскільки в повідомленні про розгляд заяви відсутні відповіді на поставлені в ній питання. Крім того, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи прийнята прокуратурою з порушенням процесуальних строків. Вважав такі дії прокуратури незаконними та такими, що порушують його конституційні права.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2006 року, в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 12 листопада 2004 року звертався до Генеральної Прокуратури України з заявою про проведення перевірки факту вчинення відносно нього неправомірних дій працівниками міліції. Ця заява була направлена до прокуратури Печерського району міста Києва, яка проводила перевірку.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про прокуратуру" прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян і юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду, а також здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі факти, викладені ОСОБА_1 у заяві, були належним чином перевірені прокуратурою Печерського району міста Києва, підстав для винесення актів прокурорського реагування не було знайдено. За результатами перевірки прокуратурою Печерського району міста Києва направлено ОСОБА_1 обґрунтовану відповідь. Крім того, прокуратурою було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Колегія суддів приходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку встановленим обставинам справи.

Зазначені обставини спростовують доводи позивача про неповний та неналежний розгляд його заяви, оскільки при розгляді заяви ОСОБА_1 прокуратурою Печерського району міста Києва було дотримано всіх вимог чинного законодавства, в тому числі й Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги є обґрунтованими та відповідають законодавству.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин у справі.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 4 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 липня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.