розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Городнянському районі на постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/363а/36

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Городнянському районі (далі - ДПІ): від 14.06.2005 № 0000012323/0 та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/363а/36 - позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 14.06.2005 № 0000012323/0. В частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в позов відмовлено.

При цьому судами встановлено, що за наслідками проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності позивача складено Акт від 11.06.2005 № 2522/2320, на підставі якого ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.06.2005 № 0000012323/0, про застосування до позивача штрафних санкції за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 5 601,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, де скарги залишено без задоволення, повідомлення-рішення - без змін.

Посилаючись на п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 судами зазначено, що ПП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з проведенням розрахункових операцій через РРО в магазині, який розташований в с. Деревини Городянського району Чернігівської області, по вул. Леніна, 108 та належить гр. ОСОБА_2 За цією адресою також орендує частину торгового залу магазину (на підставі договору оренди споруди від 29.04.2005) для здійснення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_3Відповідно до трудового договору № 2252 від 01.06.2005, укладеного між ПП ОСОБА_1та ОСОБА_4., а також трудового договору № 2275 від 10.06.2005, укладеного між ПП ОСОБА_3та ОСОБА_4., остання одночасно перебуває у трудових відносинах з вищезазначеними приватними підприємцями, працює у них на посаді продавця. З пояснень ОСОБА_4. суди встановили, що готівкові кошти, отримані за реалізовані товари, які належать ПП ОСОБА_5 і ПП ОСОБА_6., зберігалися в різних коробках, про що вона повідомила перевіряючих. Таким чином судами визнано, що на час перевірки сума коштів, яка знаходилась в касі (коробці) ПП ОСОБА_1 складала 363,70 грн., а в касі (коробці) ПП ОСОБА_3- 1120,30 грн. Та у зв'язку із цим звернуто увагу, що однак в Акті перевірки зазначено невідповідність сум готівкових коштів (11 20,30 грн.).

Крім цього судами встановлено, що готівкові кошти, які належать ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3зберігаються в різних касах, що підтверджується книгою доходів і витрат підприємця, розрахункову книжку та інші документи. Доказів на спростування цього відповідачем не надано.

Відповідно до встановленого, посилаючись на ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95, суди визнали безпідставним направлення Чернігівською МДПІ податкового повідомлення-рішення про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тощо.

Також суди відмовили в задоволенні вимог позивача про відшкодування Чернігівською МДПІ моральної шкоди за відсутності такого способу захисту порушеного права - в чинному законодавстві.

Не погодившись із постановою Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2006 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/363а/36 відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На думку скаржника перевіркою ППОСОБА_1 встановлена невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (різниця становила 1120,30 грн.) чим порушено п. 13 ст. 3 зазначеного Закону.

Також посилаючись на ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в о" скаржник наголошує на тому, що оскільки працівники Чернігівської МДПІ були безперешкодно допущені до проведення перевірки за наявності лише направлення на таку перевірку, тому дії перевіряючи були цілком законні.

Зазначаючи фактичні обставини справи, як підставу для скасування судових рішень, скаржник звертає увагу на те, що працівники ДПІ не могли взяти до уваги грошові кошти ПП ОСОБА_6., оскільки було видано посвідчення на перевірку ППОСОБА_1 При цьому в усному поясненні перевіряючим ОСОБА_4. пояснила що не знала що гроші приватних підприємцівОСОБА_1 та ОСОБА_3потрібно зберігати в різних касах (коробках) що підтверджує відсутність доказу розмежування кас приватних підприємців.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив про незаконність проведеної перевірки та просив залишити судові рішення без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 (в редакції Закону України від 01.07.2000 № 1776, зі змінами та доповненнями) - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За порушення цієї норми ст. 22 цього Закону в разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Тобто, оскільки судами встановлена невідповідність сум готівкових коштів (1120,30 грн.), які зазначені в Акті перевірки в порівнянні із середнім виторгом ППОСОБА_1, тому вірним є визначення суду про відсутність порушення норм зазначеного Закону.

Також розглядаючи підстави проведення перевірки позивача відповідач зобов'язаний керуватись ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою визначено - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачено Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначену норму прямої дії, необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника щодо підставності проведеної перевірки, оскільки судами попередніх інстанцій вірно встановлено той факт, що проведення перевірки було незаконним (відсутність наказу, відсутність підстав проведення позапланової перевірки, відсутність направлення на перевірку та підтвердження такого вручення), а також встановлено невідповідність зазначених в Акті порушень фактичним обставинам справи.

Також розглядаючи підстави винесення податкового повідомлення-рішення, необхідно погодитись із обґрунтуванням судом свого рішення про безпідставність направлення Чернігівською МДПІ податкового повідомлення-рішення про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тощо, оскільки ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95, якою визначено, що за порушення положень цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) застосовуються фінансові санкції за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.06.2005 № 0000012323/0 не відповідає вимогам закону. А оскільки матеріально-правовий спосіб порушеного права як відшкодування моральної шкоди, при встановленні неправомірного винесення податкового рішення, чинним законодавством не передбачений, тому судами попередніх інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивача про відшкодування Чернігівською МДПІ такої шкоди.

Відповідно постанова Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/363а/36 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.