розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.01.2005р. №00003617100/0, за касаційною скаргою Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на Рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. у справі №3/75, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 26.01.2005р. №00003617100/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 099,50 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.04.2005р., залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р., позов було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення визнано недійсним у сумі 125 грн. та штрафних санкцій у розмірі 63 грн.

Свої рішення суд першої та апеляційної інстанції обгрунтовують тим, що висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання кавоварки та ваги є безпідставним, оскільки, сплачені суми ПДВ відносяться до валових витрат у зв'язку з підготовкою, організацією виробництва у сфері громадського харчування та роздрібної торгівлі.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. у справі №3/75 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обгрунтування касаційних вимог відповідач посилається на те, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті із порушенням норм матеріального права. Так, відповідач вказує на те, що судами при прийнятті рішень було порушено норми пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (168/97-ВР) оскільки, не доведено придбання ваг та кавоварки з метою використання їх у підприємницькій діяльності позивача.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Рівненською ОДПI було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 26.07.2002р. по 31.12.2003р. та достовірності обліку і сплати податку на додану вартість за період з 27.12.2002р. по 30.11.2004р., про що складено акт перевірки від 27.01.2005р. В Акті перевірки податковим органом зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в частині використаних комунальних послуг за електроенергію і водопостачання з частини приміщень, зданих в оренду, за жовтень 2004р. в розмірі 124,64 грн. за придбану кавоварку та за листопад 2004р. у розмірі 150 грн. за придбані ваги, оскільки, позивачем не доведено доцільність здійснення даних витрат для отримання доходу.

На підставі Акта перевірки Рівненською ОДПI було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2005р. №00003617100/0., яким позивачу на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 733 грн. та штрафні санкції у розмірі 366,50 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи у попередніх інстанціях, позивач придбав кавоварку вартістю 623,21 грн., ПДВ - 124,64 грн., та ваги вартістю 900 грн., ПДВ - 150 грн.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Аналізуючи норму пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) суди вірно дійшли висновку, що при наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати, наявні правові підстави для віднесення до складу валових витрат вартості орендної плати.

Крім того, суди зазначають, що відповідно до довідки від 25.12.2002р. №7059 Рівненської міської санітарно-епідеміологічної станції та дозволу від 27.12.2005р. №575 Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування виконавчого комітету Рівненської міської ради позивач отримав дозвіл на здійснення роздрібної торгівлі у сфері громадського харчування, роздрібної торгівлі продуктами харчування та алкогольними напоями і тютюновими виробами, а тому суди дійшли до обгрунтованого висновку про те, що кавоварка та вага придбавались позивачем для здійснення дозволених видів підприємницької діяльності.

Стосовно включення позивачем до валових витрат вартості оплачених послуг за електроенергію і водопостачання за всю загальну площу кафе-бару, без врахування площі, що не використовується нею для здійснення господарської діяльності відповідно до договору оренди, суди вірно вказують на обгрунтованість виключення податковим органом зі складу валових витрат і зі складу податкового кредиту сум ПДВ щодо зазначених витрат, оскільки вказана частина приміщення (30 %) здана в оренду і не використовується у власній господарській діяльності позивача.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2005р. та Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. у справі №3/75 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , судова колегія, -

1. Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2005р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. у справі №3/75 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .