розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Дон-2" до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.11.2004р. №0007912343/0, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на Рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2005р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2005р. у справі №29/518а, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Дон-2" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.11.2004р. №0007912343/0.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2005р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2005р. у справі №29/518а, позов було задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення в частині застосування фінансових санкцій у сумі 13 898,50 грн., в решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки, розрахункова операція при продажу товару здійснена останнім у відповідності до вимог діючого законодавства.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2005р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2005р. у справі №29/518а скасувати, у позові відмовити повністю.

В обгрунтування касаційних вимог відповідач посилається на те, що вказані рішення прийняті із порушенням норм матеріального права. Так, зокрема, скаржник вказує на те, що судами при прийнятті рішень неправильно застосовано норми п. 1, п. 2 ст. 3 та п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р. (265/95-ВР) та пп. 3.2 п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України за №614 від 01.12.2000р. (z0105-01)

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці - магазину "Ельдорадо", що належить позивачу. За результатами перевірки складено Акт від 16.11.2004р. №05620819/2343, в якому зафіксовано ряд порушень, зокрема, п. 1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2004р. №0007912343/0, яким до позивача на підставі п.1 ст. 17 та ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) застосовані фінансові санкції у розмірі 13 898,75 грн., у тому числі: 13 898,50 грн. - за проведення розрахункової операції через РРО з роздрукуванням розрахункового документа невідповідного зразка, 0,25 грн. - за встановлену невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у звіті РРО. Так в Акті перевірки зазначено, що при здійсненні розрахункової операції при продажу пральної машини вартістю 2 779,70 грн. позивачем був виданий розрахунковий документ невідповідного зразка, оскільки, фіскальний чек не містить назви господарської одиниці, як зазначено у торговому патенті, що є порушенням п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Як вірно вказують суди при прийнятті рішень, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) передбачено відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Суди обгрунтовано зазначають, що в пп. 3.2 п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів зазначено, що касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити, у тому числі - назву господарської одиниці. Назвою господарської одиниці відповідно до п.1 вказаного Положення є назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

Як вбачається із матеріалів справи, у дозволі на розміщення об'єкту торгівлі №006703 за реєстраційним №323, виданого виконавчим комітетом Донецької міської ради суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ"Ельдорадо-Дон-2", назва господарської одиниці не є обов'язковим реквізитом такого дозволу, в той час як у ньому зазначено назву суб'єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний код, місце здійснення та сфера діяльності, режим роботи та особливі умови.

Iз наявних в справі матеріалів вбачається, що фіскальний чек містить у собі назву суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ"Ельдорадо-Дон-2", тому суди приходять до обгрунтованого висновку про відповідність виданого при продажу пральної машини розрахункового документа вимогам діючого законодавства та неправомірність застосування податковим органом штрафних санкції в цій частині.

Стосовно встановленої розбіжності між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій та сумою готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті, суди зазначають, що факт невідповідності сум готівкових коштів не був спростований позивачем, а тому до нього обгрунтовано були застосовані фінансові санкції у розмірі 0,25 грн.

Також суди вірно зазначають про проведення перевірки податковим органом у відповідності до ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХII від 04.12.1990р. (509-12)

Зважаючи на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2005р. та Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2005р. у справі №29/518а відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.