Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу державного підприємства дослідного господарства "Миклашів"

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р.

у справі № 5/2395-28/404 господарського суду Львівської області

за позовом державного підприємства дослідного господарства "Миклашів"

до 1. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Пустомитівському районі Львівської області

2. Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про зобов‘язання списати безнадійний податковий борг

Постановою господарського суду Львівської області від 23.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р., в задоволенні позовних вимог державного підприємства дослідного господарства "Миклашів" до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Пустомитівському районі Львівської області та ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про зобов’язання списати безнадійний податковий борг у сумі 433,44 грн. відмовлено.

Висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позову, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вмотивований посиланням на пункти 1.4, 1.5, 5.1, 5.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001р. № 103 (z0016-02) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002р. за № 16/6304 (z0016-02) , за змістом яких правом списання безнадійного податкового боргу наділений виключно податковий орган та у разі визначення законодавством компетенції іншого державного органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування обов’язкових платежів списання здійснюється податковим органом на підставі звернення цього органу про таке списання, а оскільки здійснення відповідачем-1 /компетентного у здійсненні контролю за нарахуванням та сплатою внеску на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності/ дій на виконання вказаного порядку списання боргу судом не встановлено, вимога про зобов’язання списати борг, заявлена до відповідача-2, задоволенню не підлягає, як не підлягає задоволенню в силу наведених правових норм і вимога про зобов’язання відповідача -1 списати борг позивача.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, вважаючи, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд на підставі частини 2 статті 11 КАС України міг вийти за межі заявлених позовних вимог, зобов’язавши відповідача -1 звернутися до відповідача-2 з поданням про списання безнадійного податкового боргу позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Сторонами спору не заперечується, що позивач має безнадійну заборгованість перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у сумі страхових внесків – 433,44 грн., починаючи з 30.07.2002р та закінчуючи 16.09.2004р.

За змістом статті 67 Конституції України розмір податків і зборів та порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 зазначеного Закону, є вичерпним і з 12.02.2003р. /дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 16.01.2003р. № 429-ІV (429-15) / не включає збір на обов’язкове соціальне страхування, різновидом якого є внесок на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування. Пунктом 1.3 статті 1 цього Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, пункт 1.2 статті 1 цього ж Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105- ХV (далі за текстом – Закон України № 1105- ХV), який, крім підпунктів "а" - "в" пункту 5 та пункту 7 статті 21, набрав чинності з 01.04.2001р., законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України "Про охорону праці" (2694-12) та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема щодо погашення боргу, регулюються спеціальним законодавством, відмінним в силу статей 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" від Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно пункту 2 розділу ХІ Закону України № 1105- ХV (1105-14) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на це, з моменту вступу в силу Закону України № 1105- ХV (з 01.04.2001р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) у частині, що йому суперечили до 12.02.2003р., також не застосовуються, хоча зміни у Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом України від 16.01.2003 р. № 429-IV (429-15) .

Окрім цього, статті 15, 46 Закону України № 1105 (1105-14) встановлюють, що Фонд соціального страхування України від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, натомість як згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" державні цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб; державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Закону України № 1105- ХV (1105-14) не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, до податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) згідно його преамбули.

Включення Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу названих внесків, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть погашатися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 1105- ХV (1105-14) .

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відмову в позові безвідносно до мотивів такого висновку.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу державного підприємства дослідного господарства "Миклашів" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.