розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінесс" до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.04.2004р. №497/23-312/14092514/0000752330/0, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2005р. та Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. у справі №А-27/13-05, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінесс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.04.2004р. №497/23-312/14092514/0000752330/0.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2005р., залишеним без змін Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. у справі №А-27/13-05, позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що РРО належним чином зареєстрований, отже висновки акта перевірки про порушення позивачем ст. 2, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" спростовуються матеріалами справи.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що талон не є замінником гривні, на відміну від платіжних документів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, та зазначає, що відпуск паливно-мастильних матеріалів за талонами не є розрахунковою операцією в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), а тому посилання податкового органу на ст.ст. 2, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем вимог вказаного закону, є необґрунтованим.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2005р. та Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. у справі №А-27/13-05 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційних вимог відповідач посилається на те, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті із порушення норм матеріального та процесуального законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи у попередніх інстанціях було встановлено, що державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова було проведено перевірку АЗС позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, на підставі якої складено Акт від 06.04.2004р. №00858. Актом встановлено непроведення через РРО реалізації палива (бензину) в кількості 5 л. на суму 10,25 грн., що є порушенням п. 1, п.3 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2004р. №497/23-312/14092514/0000752330/0, яким позивачу відповідно до п. 2, п.8 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено суму податкового зобов’язання у вигляді штрафу в розмірі 2040,00 грн.

Суму податкового зобов’язання було визначено податковим органом з посиланням на ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно з якою суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів; видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, талон не є платіжним документом – платіжною карткою, платіжним чеком, жетоном тощо в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а виконує функцію видаткової накладної, що підтверджує видачу паливно-мастильних матеріалів. Талон – це документ, що засвідчує право на отримання відповідного товару чи послуг, вартість яких попередньо сплачена. Суди правомірно вказують, що талон не є замінником гривні, на відміну від платіжних документів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, та зазначає, що відпуск паливно-мастильних матеріалів за талонами не є розрахунковою операцією в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), а тому посилання податкового органу на ст.ст. 2, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем вимог вказаного закону, є необґрунтованим.

Суди також вірно зазначають, що в спірному податковому повідомленні-рішенні про нарахування позивачеві штрафних санкцій вони визначені як сума податкового зобов’язання, що суперечить преамбулі, п. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991р. Оскільки штрафні санкції застосовано до позивача не за порушення правил оподаткування, а за порушення застосування РРО, суд приходить до обґрунтованого рішення про відсутність у податкового органу підстав для визначення штрафних санкцій як податкового зобов’язання.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що мотивувальна частина ухвали апеляційної інстанції стосується іншої справи, спростовується матеріалами справи, оскільки, Акт перевірки було встановлено факт реалізації 5 літрів палива А-95 за ціною 2,05 грн. загальна вартість становить 10,25 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вирішено спір у справі з урахуванням вимог ст. 101 господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2005р. та Ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. у справі №А-27/13-05 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.